3. Завдання юридичної деонтології

Поряд з іншими навчальними дисциплінами в єдиній системі підготовки фахівців юридична деонтологія виконує як загальні освітянські завдання, так і специфічні, зумовлені особливостями структури та змісту навчального предмета. Серед них слід назвати такі: Організаційно підготувати студентів до участі в навчальному процесі, поставити основні навчальні завдання, цілі та засоби їх досягнення.• Ознайомити з особливостями сфери здійснення юридичної діяльності як одного з видів соціальної діяльності, що здійснюється у сфері права.• Висвітлити характерні риси практичної діяльності юристів за окремими напрямами спеціалізації юридичної роботи. • Розкрити роль юридичної науки у здійсненні практичної діяльності, охарактеризувати систему наукових юридичних знань, їх сучасний стан, перспективи розвитку, а також систему наукових юридичних установ.• Ознайомити студентів з організацією та функціонуванням системи юридичної освіти в Україні, особливостями процесу навчання та правового виховання.• Всебічно охарактеризувати особу юриста як теоретичну модель професіонала шляхом визначення системи професійних та особистих якостей, сформульованих у приписах нормативно-правового та морального походження. • Зміцнити світоглядну та громадянську позицію майбутніх правозахисників, підготувати їх психологічно до самостійної напруженої та відповідальної роботи на користь суспільства та держави. Особливості методології викладання курсу юридичної деонтології багато в чому залежать від низки факторів, серед яких такі: кількість годин, виділених на вивчення дисципліни, особливості авторського бачення окремих проблем деонтологічного походження, співвідношення кількості лекційних та семінарських занять, а головне — визначення меж та структури предмета курсу, логіка подання матеріалу, використання певних аспектів висвітлення проблеми. Один із найбільш поширених підходів до бачення методики викладання курсу — це висвітлення питань моралі, моральної культури юристів у співвідношенні до інших можливих компонентів загальної культури, а також характеристика окремих видів юридичних спеціальностей. Такий підхід вважається відносно спрощеним, оскільки на досить загальному рівні дає студентам можливість ознайомитися з колом питань щодо майбутньої професії та навчальної діяльності. Більш ґрунтовним підходом до формування навчального курсу слід назвати підхід, в якому професія юриста розглядається крізь призму її ролі та соціального призначення на сучасному етапі, юридичні спеціальності висвітлюються не тільки в аспекті основних завдань та функцій, а з урахуванням якостей особистого та професійного порядку. Цей підхід також передбачає введення студентської аудиторії не тільки в майбутню професійну, а й у навчальну діяльність, що має для них першорядне значення на початковому етапі опанування правом. Однак її висвітлення було б неповним, якщо не вдатися до осмислення інших сфер юридичної діяльності — наукового дослідження та юридичної освіти. Таким чином, складаються три основні сфери здійснення юридичної діяльності — наука, освіта, практика, що і було взято за основу у формуванні програми курсу. Діяльний підхід дає змогу розкрити звичні для нас явища не тільки в статиці, а й у динаміці, що передбачає вивчення особливостей юридичної процедури, поетапності процесу, визначення гарантій, принципів, зовнішніх та внутрішніх факторів впливу тощо. Цей підхід дає можливість побачити юриста, юридичну установу в дії, уявити себе як учасника тих чи інших відносин з приводу здійснення права. Методологічно виправданим є звернення до практичного досвіду юристів зарубіжних країн, що також було використано в цьому посібнику. Шляхом порівняльного аналізу можна оцінити якість правової роботи в нашій країні та за її межами, побачити наявні недоліки, можливості вдосконалення, пристосування до умов життя в Україні та націлити себе на відповідну роботу.