27. Естетична культура юриста

Вперше у науковий обіг термін “естетика” ввів (1750 р.) німецький філософ О. Г. Баумгартен. Нині існує багато визначень цього поняття, які так чи інакше пов´язані з поняттям почуттєвого сприймання людиною реального світу. Естетика – наука про природу й закономірності естетичного освоєння дійсності. Загалом – це естетичне пізнання, яке слугує важливим чинником духовності людини.Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зов¬нішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на прак¬тиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань.Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста. Культура мови — це літературна мова, вільне володіння юридич¬ною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати пра-вильний тон у розмові. Культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер. Культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів. Культура підготовки юридичних документів — відсутність тех¬нічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних поми¬лок, нерозбірливого рукописного тексту тощо. Сутність естетичної культури найповніше визначив Сократ: красивим є те, що найкраще відповідає своєму призначенню. Отже, культура юриста складається з політичної, правової, етич¬ної та естетичної культур. Необхідно підкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість юристу реалізувати своє високе со¬ціальне призначення. Естетична культура юриста повинна відповідати законам краси, гармонійності, згідно з якими відбуваються позитивні зміни у внутрішньому світі людини, в тому числі й правопорушника. Естетичне світосприймання, здатність засвоїти здобутки естетичної культури, взаємодія почуттєвого і раціонального у діяльності юриста є чинниками ефективного регулювання правовідносин в Україні.

28. Політична культура юриста

Політичній культурі належить важливе місце у професійній куль¬турі юриста, оскільки його діяльність стосується таких важливих по¬літичних сфер, як державна і правова. Політична культура — це система знань про політику, вміння реалізовувати ці знання, а також ре¬ально втілювати їх у життя. Політика — це складна система ідей, відносин, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп. Охарактеризуємо складові цієї системи. Ідея — це сукупність думок про напрямок вирішення якої-небудь проблеми. Ідеї реалізуються за допомогою дій соціальних суб'єктів. У процесі діяльності соціальні суб'єкти вступають у політичні відносини. Зазначені ідеї, дії, відносини спрямовані на формування, формулю¬вання і реалізацію інтересів соціальних суб'єктів. Формування — це розвиток, виховання інтересів. Формулювання — зовнішнє відобра¬ження інтересів у вигляді програм, декларацій, інших документів і ви¬мог. Реалізація — це задоволення інтересів. Політика спрямована на задоволення економічних, національних та інших життєво важливих інтересів великих соціальних груп (класів, націй, професійних угруповань тощо). Отже, враховуючи викладене, юрист повинен знати такі основні складові політики: Життєво важливі інтереси політичних суб'єктів. Політичні ідеї, спрямовані на реалізацію цих інтересів. Зміст і призначення політики на сучасному етапі. Можливі шляхи реалізації цих ідей. Характер відносин між суб'єктами політики. Політична культура юриста проявляються у реалізації здобутих знань: розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ; розумінні суті та призначення цих явищ; умінні прогнозувати політичні явища. Реальне втілення політичних знань і вміння проявляються в тому, що юрист у своїй діяльності враховує такі дані: держава і право, як і інші політичні інститути, існують для того, щоб забезпечувати нормальне життя індивіда; загальнолюдські цінності та інтереси мають пріоритет перед груповими; громадський обов'язок повинен бути важливішим за особисті нтереси; деологічні погляди не повинні впливати на професійний обов'я¬зок юриста; дотримання ідей демократії і правової держави.

29. Інформаційна культура юриста — це ступінь володіння належним обсягом інформації для забезпечення прав і свобод громадян, вміння одержати й

ефективно реалізувати її у юридичній діяльності. Інформаційна культура юриста певною мірою пов'язана з іншими видами культур - правовою, національною, духовною, політичною, моральною, інтелектуальною, психологічною, педагогічною, естетичною, логічною, технічною тощо. Функціонування інформаційної культури юриста доцільно розглядати за основними видами інформаційної діяльності: одержання, використання, поширення та зберігання. Відповідно до цього функціонування інформаційної культури юриста визначають принципи одержання інформації: права на інформацію, достовірності, точності, повноти, необхідності, корисності.Інформаційна культура – це:- новий тип спілкування, який дає можливість вільного виходу особистості в інформаційне буття;- свобода виходу і доступ до інформаційного буття на всіх рівнях від глобального до локального, оскільки внутрінаціональний, внутрідержавний тип інформаційнорго буття не можливий;- новий тип мислення, який формується в результаті вивільшення людини від рутинної інтелектуальної роботи, серед рис, які визначають його, вже сьогодні яскраво проявляється орієнтація останнього на саморозвиток і самонавчання.Вперше поняття “інформаційна грамотність” було введено в 1977 році в США і використано в національній програмі вищої освіти. Асоціація Американських бібліотек інформаційно грамотною людиною назвала особистість, яка здатна розвивати, розміщувати, оцінити інформацію і найбільш ефективно її використати. Співвідношення понять компютерна, інформаційна грамотність і інформаційна культура.

Поняття інформаційна культура – багатоаспектне та різнопланове. За одним із визначень – це інформаційна діяльність людини, яка з одного боку спрямована на ефективний пошук та використання інформації, а з іншого боку – на її формування, збереження та перетворення. Особливе місце займає інформаційна культура в роботі юриста, адже саме володіння інформацією (юричною в першу чергу) дає змогу якнайкраще вирішувати покладені перед ним завдання. Вміння знаходити найновішу інформацію, володіти методами її збору та опрацювання характеризують юриста як професіонала в своїй справі. Без інформаційної культури не може йти мова і про юридичну чи професійну культуру юриста.