- •1. Поняття деонтології, становлення системи деонтологіних знань.
- •3. Завдання юридичної деонтології
- •4. Поняття юридичної науки
- •5. Зміст юридичної практики
- •6. Методологія юридичних наук
- •7. Функції юридичних наук
- •8. Класифікація юридичних наук
- •9. Мораль і право –характеристика співвідношення
- •10. Процес соціального регулювання
- •11. Регулятивна функція моралі
- •12. Поняття моралі, моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість
- •13.Принципи загальнолюдської моралі та їх відображення в юридичній діяльності
- •14. Психологічна культура юриста
- •15. Особливості психологічний аспектів роботи юриста
- •16. Типи професійно-психологічної мотивації юристів
- •17. Негативні морально-психологічні якості юриста
- •18. Загальна характеристика юридичних спеціальностей
- •19. Поняття юридичної освіти
- •20. Система юридичної освіти в україні
- •21. Форми і методи навчання в системі юр. Освіти
- •22. Поняття професійної культури
- •23. Поняття соціального конфлікту
- •24. Основні різновиди соціальних конфліктів
- •25. Конфлікти з професійної діяльності юриста
- •26. Поняття та зміст службового обов*язку
- •27. Естетична культура юриста
- •28. Політична культура юриста
- •30. Духовна культура юриста.
- •31. Поняття професійної деформації юриста.
- •32. Причини виникнення професійної деформації юриста, загальна характеристика.
- •33. Суб’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •34. Об’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •35. Шляхи подолання професійної деформації юриста.
- •36. Морально-психологічна служба в правоохоронних органах.
- •37. Моральний кодекс працівників правоохоронних органів: необхідність та актуальність.
- •38. Правова естетика та естетична культура юриста.
- •39. Форма прояву естетичної культури юриста.
- •40. Службовий етикет юриста.
- •41. Зовнішній вигляд юриста. Форма, атрибути, символіка.
- •42. Вимоги до дизайну в юридичних установах.
- •43. Естетичні вимоги до оформлення правових документів.
- •44. Професійна таємниця юриста.
- •45. Дисциплінарна відповідальність юриста.
- •46. Принцип політичного плюралізму юриста.
- •47. Рівні політичної культури юриста.
- •48. Суспільні об’єднання юристів.
- •49. Присяга юриста-практика.
- •50. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.
- •51. Поняття компетентності як показник професійної майстерності юриста.
- •53. Юрист як посадова особа.
- •54. Основні стилі керівництва юридичною діяльністю.
23. Поняття соціального конфлікту
Характерною рисою суспільного буття сучасного суспільства є наявність численних і різноманітних конфліктів. Суперечності, протиборство, а нерідко і воєнні сутички між індивідами, релігійними та іншими об'єднаннями, соціальними спільнотами, державами стали суворими реаліями повсякденного життя. Тому вивчення природи, причин, механізмів конфліктів у суспільстві, а також розробка шляхів запобігання їм і розв'язання становлять проблему великого теоретичного і практичного значення. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, яке призводить до ускладнень або гострої боротьби.Аналіз конфліктів треба починати з елементарного, найпростішого рівня, з джерел виникнення конфліктних відносин. Традиційно він починається зі структури потреб, набір яких специфічний для кожної особистості і соціальної групи. Всі ці потреби можна поділити на п'ять основних типів: - фізичні потреби (їжа, матеріальне благополуччя і т.д.) - потреби в безпеці; - соціальні потреби (спілкування, контакти, взаємодія);- потреби в досягненні престижу, знань, поваги, визначеного рівня компетенції; - вищі потреби в самовираження, самоствердженні. Більшість соціологів розглядають конфлікт як неантагоністичну суперечність, яку можна врегулювати. Парними категоріями конфлікту є згода, стабільність, порядок, спокій. При цьому спокій є постійним станом суспільства або взаємодії, а конфлікт - тимчасовим. Таким чином, конфлікт - це випадок загострення соціальних суперечностей, який виражається у зіткненні соціальних спільнот - класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів та ін., що зумовлено протилежністю або суттєвими відмінностями їх інтересів, мети, тенденцій розвитку. Соціальний конфлікт - це така суперечність, в якій два або більше суб'єктів активно шукають можливість завадити один одному в досягненні певної мети, намагаються запобігти задоволенню інтересів суперника, змінити його погляди або соціальні позиції. Під соціальним конфліктом звичайно мають на увазі той вид протистояння, в якому сторони намагаються захопити територію або ресурси, погрожують іншім суб'єктам посягати на їхні інтереси таким чином, що боротьба набуває форми нападу або оборони. Поняття соціального конфлікту включає активність протилежних сторін, суперечки, дебати, торги, суперництво, воєнні сутички, пряме і непряме насилля. Конфліктам, як правило, властиве сильне напруження, взаємне виключення інтересів. Слід розрізняти конфлікти і явища, що за зовнішніми ознаками наближаються до конфліктів, - змагання, конкуренцію, випробування. У подібних випадках також можна спостерігати протиборство сторін, але воно за своїм характером має зовсім іншу природу і необов'язково переходить у ворожнечу. Наслідки соціального конфлікту вельми суперечливі. Конфлікти, з одного боку, руйнують соціальні структури, приводять до значних необґрунтованих витрат ресурсів, а з іншою - є тим механізмом, який сприяє розв'язанню багатьох проблем, гуртує групи і зрештою служить одним з способів досягнення соціальної справедливості. Подвійність оцінки людьми наслідків конфлікту привела до того, що соціологи, що займаються теорією конфліктів, або, як ще кажуть, конфліктологією, не пришли до загальної точки зору з приводу того, корисні або шкідливі конфлікти для суспільства. Так багато хто вважає, що суспільство і окремі його складові частини розвиваються внаслідок еволюційних змін, і внаслідок цього передбачають, що соціальний конфлікт може носити тільки негативний, руйнівний характер. останнім часом виникають у нашій країні дуже часто у вигляді страйків, пікетів, виступів великих груп працівників. Цілісність України як держави, стабільність в суспільстві набувають пріоритетне значення в способах регулювання конфліктів.
