15. Особливості психологічний аспектів роботи юриста

Юридична праця належить до тих видів діяльності, що визначаються, насамперед, системою взаємозв'язків "людина - людина". Зміст такої діяльності зумовлюється багатоваріантністю професійних завдань та їх значною інтелектуальною й емоційною насиченістю. Психологічна структура будь-якої, в тому числі і юридичної діяльності включає в себе такі елементи: потреби, мотиви, цілі, засоби і кінцевий результат. Потреби — це вихідне спонукання до діяльності, джерело активності особистості. Вони виражають залежність людини від світу і спрямованість на нього. Потреби людини різноманітні; серед них виділимо ті, що мають соціальний характер: у праці, суспільному житті, спілкуванні, творчості тощо. Мотиви — це те, що спонукає діяльність людини, заради чого вона здійснюється. Будь-яка діяльність виходить із певних мотивів (інтерес, потяг, емоції, установка, ідеал та ін.). Для юриста мотив виступає як безпосередня спонукальна сила, що суб'єктивно переживається, як безпосередня причина його діяльності. Мета (ціль) — передбачуваний результат діяльності, спрямованої на предмет, за допомогою якого людина прагне задовольнити ту чи іншу потребу. Мета — своєрідний образ бажаного результату, який визначає характер і спосіб дій людини. Цілі, які ставить перед собою юрист у часі, так само як і мотиви, являють собою складну ієрархічну систему, що розвивається. Наступним елементом у психологічній структурі є засоби, які дають змогу юридичній особі здійснювати ті чи інші конкретні дії (до засобів належать способи, методи, заходи та ін.). Будь-яка діяльність як ціле складається з багатьох взаємопов'язаних дій. Дія — це частина діяльності, в процесі якої досягається конкретна, не розкладена на простіші, усвідомлена мета. Інакше кажучи, дія — це процес, спрямований на реалізацію будь-якої проміжної мети. Конкретна проміжна мета досягається шляхом розв'язання задачі, яка і є суттю окремої дії. Так, якщо мета діяльності інспектора карного розшуку — розкрити злочин, то його діями можуть бути виїзд на місце події, участь в огляді, бесіди із зацікавленими особами і т. д. Вкажемо ще одну суттєву обставину: кожна дія містить у собі психічні акти. Приклади психічних актів у діях юриста: акт зорового сприйняття, акт переключення уваги з одного предмета на інший, руховий акт, акт судження тощо. Високе сформування і розвиток психічних актів змінює характер дій юридичного працівника, робить їх більш економними, точними, гнучкими для швидкого виконання. Результат як елемент психологічної структури діяльності — це той продукт, що отримано, той фактичний ефект, що досягнуто людиною.

16. Типи професійно-психологічної мотивації юристів

Робота по кожній юридичній спеціальності включає в себе пізнавальну, організаторську, комунікативну, виховну діяльність, ефективність якої залежить від психологічних якостей. Розуміння змісту мотивацій – головний показник професійної майстерності доброго керівника. Знання про те, чому люди роблять те, що вони роблять – необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізувати власні мотиви та попередити випадки, коли мотивації можуть викликати певні ускладнення. Адже, кожна людина, має свої інтереси та потреби, цінності, у задоволені яких полягає зміст людського життя.

Отже, мотивація – це вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання особи до дієвості, спрямованої на досягнення особистих цілей чи цілей організації. Теоретичний аналіз різноманітних моделей мотивації показав як позитивні, так і негативні аспекти їх використання, і це природній процес, оскільки в “ теорії і практиці керівництва немає ідеальної моделі стимулювання, яка відповідала б різноманітним потребам індивідів ”. Проблема вивчення мотивацій лише з психологічного аспекту, не дає можливості чітко визначити, що ж спрямовує людину до діяльності. Однак дослідження поведінки особистості у процесі активності подає певні загальні трактування мотивації діяльності суб’єкта. Різноманітні теорії мотивації вчені розподіляють на дві категорії: • змістовні (теорія потреб Туган – Барановського, ієрархія потреб Маслоу, теорія потреб Маккеланда, двофакторна теорія Герцберга); • процесійні (теорія сподівань Врума, теорія справедливості, комплексна процесійна теорія Портера і Лоулера). Потреби – це усвідомлена відсутність чогось, що викликає прагнення до відповідної діяльності. Первинні потреби закладені генетично, а вторинні виробляються в процесі пізнання і здобуття життєвого досвіду. Потреби не можна безпосередньо спостерігати чи виміряти. Про існування потреб свідчить поведінка людей. Отже, потреби – це реальні причини виявлення інтересів, які послуговують мотивом до діяльності. Інтерес – це об’єктивно зумовлений мотив діяльності суб’єкта (окремої людини, соціальної спільноти), який формується з усвідомлення самої потреби та з’ясування умов і засобів її задоволення. В процесі реалізації інтересу, людина неодмінно бере до уваги не лише сам предмет потреби, а ще й обставини та умови його здобуття – існуючі норми та регламенти людських стосунків, соціальні інституції та установи. Зміст інтересів виражає внутрішню сутність суб’єкта, світогляд, його сприйняття навколишнього світу, наявні матеріальні та духовні цінності культури. Слід зазначити, що загалом будь-яка мотивація стосується статусу та очікувань як тих, хто мотивує, так і тих, кого мотивують.

Застосування мотивації в юридичних компаніях має свої особливості, оскільки основним ресурсом є саме юристи. І тут доволі гостро постає питання вибору клієнта. Кого вибирає клієнт: юриста чи компанію? Як не дивно, але в сучасних українських реаліях, вибір схиляється в бік компанії. Саме так, відомий бренд відіграє значно більшу роль при виборі юридичного радника, ніж сам юрист, особливо, якщо в компанії є не одна, а декілька яскравих особистостей, на яких і тримається робота. В той же час, компанія, як злагоджений організм, має набагато більше можливостей, ніж окремий правник. Загалом, управління мотивацією, можна розглядати в декількох аспектах. По-перше, як побудову двосторонньої системи лояльності між власниками бізнесу та персоналом і, по-друге, як ефективне маніпулювання мотивацією. Мотивація як процес спонукання кожного співробітника і всіх членів колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації передбачає не тільки формування загальної атмосфери лояльності в компанії, але й навчання персоналу (юристів) і керівного складу психологічним основам спілкування у фірмі, корпоративній культурі.