
- •1. Поняття деонтології, становлення системи деонтологіних знань.
- •3. Завдання юридичної деонтології
- •4. Поняття юридичної науки
- •5. Зміст юридичної практики
- •6. Методологія юридичних наук
- •7. Функції юридичних наук
- •8. Класифікація юридичних наук
- •9. Мораль і право –характеристика співвідношення
- •10. Процес соціального регулювання
- •11. Регулятивна функція моралі
- •12. Поняття моралі, моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість
- •13.Принципи загальнолюдської моралі та їх відображення в юридичній діяльності
- •14. Психологічна культура юриста
- •15. Особливості психологічний аспектів роботи юриста
- •16. Типи професійно-психологічної мотивації юристів
- •17. Негативні морально-психологічні якості юриста
- •18. Загальна характеристика юридичних спеціальностей
- •19. Поняття юридичної освіти
- •20. Система юридичної освіти в україні
- •21. Форми і методи навчання в системі юр. Освіти
- •22. Поняття професійної культури
- •23. Поняття соціального конфлікту
- •24. Основні різновиди соціальних конфліктів
- •25. Конфлікти з професійної діяльності юриста
- •26. Поняття та зміст службового обов*язку
- •27. Естетична культура юриста
- •28. Політична культура юриста
- •30. Духовна культура юриста.
- •31. Поняття професійної деформації юриста.
- •32. Причини виникнення професійної деформації юриста, загальна характеристика.
- •33. Суб’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •34. Об’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •35. Шляхи подолання професійної деформації юриста.
- •36. Морально-психологічна служба в правоохоронних органах.
- •37. Моральний кодекс працівників правоохоронних органів: необхідність та актуальність.
- •38. Правова естетика та естетична культура юриста.
- •39. Форма прояву естетичної культури юриста.
- •40. Службовий етикет юриста.
- •41. Зовнішній вигляд юриста. Форма, атрибути, символіка.
- •42. Вимоги до дизайну в юридичних установах.
- •43. Естетичні вимоги до оформлення правових документів.
- •44. Професійна таємниця юриста.
- •45. Дисциплінарна відповідальність юриста.
- •46. Принцип політичного плюралізму юриста.
- •47. Рівні політичної культури юриста.
- •48. Суспільні об’єднання юристів.
- •49. Присяга юриста-практика.
- •50. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.
- •51. Поняття компетентності як показник професійної майстерності юриста.
- •53. Юрист як посадова особа.
- •54. Основні стилі керівництва юридичною діяльністю.
1. Поняття деонтології, становлення системи деонтологіних знань.
Як відомо, термін "деонтологія" грецького походження, що в перекладі означає науку про належне. Крім того, цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов'язку людини, сфера належного (того, що повинно бути), вивчаються усі форми моральних вимог до життєдіяльності^іюдини та відношення між ними. "Деонтологія" — як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Бентамом Ієремія (1748-1832), працю якого "Деонтологія або наука про мораль" було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку. Його працю свого часу не було перекладено російською чи українською мовами, а основні висновки та положення зазнали критики з боку ідеологів марксизму. Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав він, слід розглядати як засіб забезпечення "найбільшого щастя для найбільшої кількості людей". Це положення має певну актуальність і сьогодні у розумінні питань законності, правопорядку. Тільки шляхом забезпечення суб'єктивних прав кожного громадянина можна втілити загальну ідею справедливості у функціонуванні громадянського суспільства та правової держави. Якщо І. Бентам застосував термін "деонтологія" для позначення вчення про мораль в цілому, то надалі деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. Деонтологія формувалась, як специфічна система знань про належне, виходячи з вимог суспільної моралі. Вона формує основу предмету даної науки та вивчається у відповідності до окремої особи, групи осіб, суспільства в цілому на рівні конкретних норм, принципів поведінки, моральних або суспільних ідеалів. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов'язків. Формування системи деонтологічних знань в межах медицини відбулося не випадково, а тому, що медицина є самою гуманною .галуззю людської діяльності. Процес лікування людини, збереження її як соціальної цінності, як частини живої природи є прояв високої моралі, доброти, гуманізму. Тому система моральних вимог до професійної діяльності медика формувалася постійно, оскільки існував цей вид соціальної діяльності. в античний період Гіппократом було сформульовано цілий ряд деонтологічних норм, при допомозі яких народжувався ідеал лікаря — мудреця. У70-ті роки у юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс
"Введення в юридичну спеціальність", метою якого було введення студентів у майбутню професію. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алексеева С.С. (1976р.). Це був перший крок на шляху'до створення нової юридичної науки,. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. Алексеев С.С. довів необхідність етики юриста. Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який повноправно вважається засновником науки "Юридична деонтологія". У 1988, році було опубліковано авторським колективом з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, принципи та її роль у системі юридичних знань. Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (резолюція №34/169).(7) Існують також інші міжнародні документи, які відображають окремі сторони професійної етики юрисдв.
2. ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ – СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПРЕДМЕТА
Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридич¬ну науку та практику, про вимоги до особистих і професійних якостей юриста, про систему формування цих якостей. Основним змістом юридичної деонтології є знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста. Разом з тим юридична деон¬тологія включає також загальні знання про юридичну науку і практи¬ку, оскільки, по-перше, є навчальною дисципліною, з якої починається вивчення юриспруденції і повинна дати студентам загальні поняття про юридичну науку і практику; по-друге, без засвоєння знань з юридичної діяльності, її видів та змісту неможливо розглядати якості юриста, а та¬кож вимоги до юристів різних спеціальностей. Крім того, юридична деонтологія включає знання про формування якостей юриста, тому що лише зауваження, якими повинні бути якості без опису системи їх формування немає практичної користі. Отже, юридична деонтологія: дає загальне уявлення про юридичну науку і практику; формує знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста; розкриває систему формування професійних та особистих якос¬ тей юриста, зазначає види та форми навчання юридичної діяль¬ності. Юридична деонтологія — це філософсько-правова наука про пізнання юристом сутності внутрішнього імперативу службового обов’язку, який створює передумови для формування особистісних норм його професійної поведінки і мотиви їх вибору. Мета такого вибору полягає у формуванні
внутрішнього переконання, встановлення об’єктивної істини та прийняття справедливого правового рішення. Предмет юридичної деонтології умовно можна представити такою залежністю: “філософія – право – почуттєва норма – професійна дія”