44. Мотиваційна теорія підтримки бажаної поведінки.

Її авторами є американські вчені Р. Дафт, Р. Стирс, Р. Скінер.

Ці теорії пояснюють вплив винагороди на подальшу поведінку людини. Ця теорія пояснює вплив винагороди на поведінку людини. Так, на думку Скінера, поведінка, результатом якої є винагорода, переважно повторюватиметься, а поведінка, наслідком якої буде покарання, повторюватиметься з меншою ймовірністю. Поведінку працівників у організації можливо регулювати. З цією метою менеджери застосовують різні способи реагування на поведінку підлеглих: позитивну підтримку, негативну підтримку, покарання та ігнорування. Позитивна підтримка полягає у винагородженні за корисні для фірми дії (вияв ініціативи, досягнення кращих успіхів тощо). Негативна підтримка («відмова від повчань») означає, що бажана поведінка людини припиняє застосування до неї певних негативних дій (високі показники роботи не дають приводу для зауважень керівника). Покарання застосовується для припинення вкрай небажаної поведінки працівника (покаравши підлеглого за невиконання завдання, менеджер очікує, що подібні зриви не повторяться). Ігнорування передбачає відмову керівника від застосування позитивної підтримки, винагороди (ігнорування недоречних жартів співробітника, які постійно відволікають інших від роботи, сприяє відмові його від такої поведінки).

Ефективне використання теорії підтримки поведінки можливе за умов, коли менеджер реагує на дії підлеглого часто. Зокрема, Р. Дафт пропонує менеджерам застосовувати п'ять типів стратегій: одну — постійної підтримки і чотири — часткової. Перша є дуже ефективною на ранніх стадіях навчання новому типу поведінки, інші чотири застосов. впродовж усього часу перебування людини в організації. Прикладом використ. теорії підтримки є розроблена менедж. компанії Parsons Pine Products схема премій: Премія за безпеку. Працівник, який протягом місяця не потрапляв у ситуації, що спричиняли втрати робочого часу, отримує премію в розмірі чотирьох погодинних тарифних ставок. Ретро премія. Якщо завдяки відсутності інцидентів з робітниками компанії вдалося зекономити певні кошти, вся сума спрямив. на преміювання спів роб.. Премія за старанність. Відсутність запізнень та прогулів протягом місяця винагородж. премією в розмірі денної тариф. ставки. Премія з прибутку. 4% прибутку компанії після сплати податків спрямив. у преміальний фонд для розподілу між спів робіт.. Цей план підтримки поведінки виявився дуже ефективним.

45. Поняття та процес контролю.

Процес контролю – це послідовність дій, яка складається становленням стандартів виміру фактично досягнених результатів та проведення корегування у випадках суттєвого відхилення, досягнених результатів від попередньо-встановлених стандартів.

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають.  В межах процесу контролю можна виділити три основних етапи: 1) вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації 2) порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами; 3) реакція на порівняння (коригуючі дії або зміна стандартів).

1Етап характеризується особистими спостереженнями; статистичними звітами; усними звітами підлеглих; письмовими звітами підлеглих. Кожний із методів має свої переваги та недоліки, тому їх спільне використання збільшує ймовірність отримання достовірної інформації. Метод особистих спостережень не завжди підходить, оскільки на особисті спостереження впливають особисті якості і почуття спостерігачого.Статистичні звіти набувають все ширшого застосування в управлінському контролі внаслідок використання комп’ютерних технологій. Переваги та недоліки цього методу подібні до методу особистих спостережень. При цьому: - виникає фільтрація інформації; - для цього методу характерним є швидке отримання інформації; - наявність гарного зворотнього зв’язку; - до останнього часу виникали труднощі з документуванням такої інформації для наступної звітності. 2Етап характеризується На етапі порівняння встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. На цьому етапі принципово важливим є визначення прийнятного (допустимого) рівня відхилень. Відхилення реального виконання, що перевищують допустимий рівень, і стають об’єктом діяльності мереджера. 3. Заключний третій етап процесу контролю – це реакція менеджера на результати порівняння.