36. Світові тенденції глобалізації та їхній вплив на вітчизняні організації.

Глобалізація – це новий, вищий ступінь інтернаціоналізації, на який вона почала підніматися з кінця ХІХ століття. Це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів. Передумовами процесу глобалізації у теперішній час виступають: міжнародна спеціалізація виробництва і торгівля товарами та послугами; об’єднання сукупностей технологічно сполучених виробництв за допомогою однотипних технологічних ланцюгів; конкурентна боротьба за ринки збуту в умовах надвиробництва в розвинених країнах; виснаження природних ресурсів планети і загострення боротьби за  їх використання;

збільшення ризику загальноекологічної катастрофи; інтернаціоналізація капіталу; інформаційна революція, що забезпечує технічну базу для створення глобальних інформаційних мереж.

З одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів їхньої більш глибокої і всебічної участі в системі міжнародного поділу праці, з іншого – глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання величезними фінансовими і інвестиційними ресурсами, що становить реальну загрозу для країн з низьким і середнім доходами. Посилюється нерівномірність розвитку країн, що обумовлено поділом світу на багатий “центр” і бідні “периферійні” країни; загострення конфлікту між економікою й екологією, зумовлене появою проблем пов’язаних зі збільшенням обсягу відходів виробництва і витрат на їхню ліквідацію тощо.

Глобалізація на рівні окремої країни характеризується такими показниками, як відкритість економіки, частка зовнішньоторговельного обороту чи експорту у валовому внутрішньому продукті (ВВП), обсяг зарубіжних інвестиційних проектів, міжнародних платежів та ін. Глобалізація на рівні компанії залежить від того, наскільки ефективно вона диверсифікувала свої надходження та розмістила свої активи в різних країнах з метою збільшення експорту товарів та послуг і використання місцевих переваг, пов’язаних з ширшим доступом до природних ресурсів та відносно дешевшої робочої с. Загальною передумовою глобалізації компанії є рівень використання комп’ютерних і комунікаційних технологій, що дають можливість розширювати обмін ідеями та інформацією між різними країнами.

37. Види планування та їх взаємозв’язок. Складові процесу стратегічного планування.

Планування - це вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення. Тактичне планування - це детальне планування, визначення і розробка питань в рамках технічних ліній. Тактику можна розглядати як певні кроки, щаблі у напрямку до вершини - спільної мети, передбаченої стратегією.

Оперативне планування - це детальна розробка планів підприємства та його підрозділів. Стратегічне планування представляє собою дії і рішення керівництва по розробці специфічних стратегій, які допомагають організації досягти своїх цілей. Стратегічне планування сприяє прийняттю управлінських рішень по комплексним проблемам діяльності організації: визначенню розмірів інвестицій і джерел їх фінансування; впровадженню прогресивних технологій; диверсифікації виробництва і оновленню випускаємо! продукції; удосконаленню управління організацією.Передумовами стратегічного планування є: стрімкі зміни у зовнішньому середовищі організації, які викликані сучасним етапом науково-технічного розвитку і посиленням конкуренції за ресурси і ринки збуту; інтернаціоналізація ділового життя; принципіальні зміни ролі людини у виробництві і зростання її творчих можливостей. Стратегічне планування - це системний, аналітичний підхід, який аналізує бізнес і навколишнє середовище, як єдине ціле. Стратегічне планування забезпечує опрацювання інтегрованого, координованого і послідовного бачення шляху, яким організація бажає просуватися, що сприяє швидкій її адаптації до змін зовнішнього економічного середовища.В стратегічному плануванні виділяють чотири основних виду управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація і організаційне стратегічне бачення. Включає процес в себе етапи :

1) фopмyлюв. цілей opгaнізaціі; 2) ідeнтифікaцію діючиx в діючий час зaдaч і стратегію регулюв.; 3) aнaліз зовн. oкpyжeнія під yглoм дійсної мoжливості дocягнення пocтaвлeнниx цeлeй; 4) aнaліз pecypcoв, кoтopий, c 1 cтopoни , дaє можливість ідeнтіфіціpoвaть існуючі в pacпopядж. pecypcи, a з 2-ї - дозволя виявити cільні і cлaбі cтopoни дaнoгo під-ва; 5) ідeнтиф. стратег. сприятливих слічаїв і yгpoз; 6) ycтaнoвл. cфepи і мacштaбa нeoбx. змін стратегії регулювання; 7) пpиняття стратег. peшeній; 8) внeдpeніe стратегію регулювання ; 9) кoнтpoль зa peaлізaцієй стратегії регулювання.