29. Особливості концепції адаптивних стратегій організації Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.

У зв’язку з цим заслуговує на увагу концепція адаптивних стратегій підприємств професорів шкіл менеджменту бізнесу в США Раймонда Майлса та Чарльза Сноу. Вони вважають, що для успішної взаємодії підприємства з його зовнішнім оточенням система управління має постійно розв’язувати три найголовніші завдання – підприємницького, інженерного та адміністративного характеру. Підприємницьке завдання полягає у виборі сфери діяльності, видів продукції. Інженерне визначає способи виготовлення продукції. Адміністративне завдання має якнайкраще організувати цю роботу і ефективно управляти нею. Метою діяльності підприємства, на думку вчених, є ефективний адаптивний цикл. Це означає, що підприємницьке, інженерне та адміністративне завдання розв’язуються узгодженими, взаємодоповнюючими способами, що дають змогу підприємству вижити.

Вчені виділили чотири типи адаптивних стратегій, які реалізуються підприємствами: оборонські, розвідницькі, аналітичні, реагуючі. В основі розвідницьких та аналітичних стратегій лежить освоєння нової продукції, послуг, ринків, що є мало характерним для сільськогосподарського виробництва. Тут частіш за все зустрічаються інші два типи. Використовуючи оборонські стратегії підприємства намагаються підтримати лідируюче становище на вузькому сегменті ринку, конкуруючи з іншими виробниками за якістю чи/та ціною для задоволення потреб певних споживачів. Оборонські підприємства схильні концентруватися переважно на інженерному завданні, розв’язання якого є ключем до їх успіху.

Підприємства з реагуючими стратегіями мають нестійке становище, оскільки не змогли застосувати або втримати оборонську, розвідницьку чи аналітичну стратегії. Вони лише реагують на зміни й роблять це безґрунтовними й невідповідними способами, а тому й працюють погано, вагаються в тому, що робити далі Кризовий стан більшості сільськогосподарських підприємств став наслідком відсутності системних, виважених стратегічних планів й зосередженості менеджменту лише на оперативному управлінні. Застосовуючи реагуючі стратегії адаптації, такі виробники у своїй діяльності більше підкоряються умовам зовнішнього середовища, ніж враховують їх при коригуванні напрямів своєї роботи.

30.Оцінка та аналіз організаційних структур управління.

Організаційна структура - це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою. Ця конструкція має або формальний, або неформальний вираз і охоплює два аспекти:

1) вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками; 2) інформацію, яка передається цими каналами.

Організаційна структура управління визначається також як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління організацією .

Згідно з цим визначенням основними елементами організаційної структури управління є:

1) склад та структура функцій управління;2) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;3) професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;4) склад самостійних структурних підрозділів;5) кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;6) інформаційні зв'язки.

Зрозуміло, що чим досконаліша організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг). Для цього організаційна структура повинна відповідати певним вимогам:

1) адаптивність (здатність організаційної структури пристосовува­тися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);2) гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту);

3) адекватність (відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);4) спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів);5) оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);6) оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);7) надійність (гарантованість достовірності передачі інформації;

8) економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;9) простота (легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації).

На побудову організаційних структур управління впливає система факторів: розміри виробничої діяльності фірми; виробничий профіль фірми; характер продукції, що виробляється, та технологія її вироб­ництва ; сфера інтересів фірми; масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення характер об'єднання.