26. Загальна характеристика процедури калібрування моделі за рахунок глобальної модифікації.

У випадку отримання негативного результату проведення процедури перевірки адекватності моделі, для досягнення необхідної точності моделювання може бути здійснена процедура її калібрування.

Калібрування моделі за рахунок глобальної модифікації проводиться у три етапи:

- порівняння між собою розподілів значень векторів відгуків Y^*_Q і Y (Y^*_Q ^– результати функціонування ОМ; Y –результати, які отримано за допомогою ІМ при тих же самих поч. даних);

- балансування моделі;

- оптимізація моделі.

Кожний з цих етапів є за принципами свого виконання є ітеративним і включає ряд змін моделі, за кожною з яких проводиться її тестування. Результати тестування дозволяють визначити, чи досягнута мета виконання етапу, чи роботи варто продовжити. Розглянемо зміст робіт, які виконуються на кожному етапі глобальної модифікації моделі.

26. Характеристика процедури виконання етапу порівняння розподілів значень векторів вихідних характеристик об’єкта та моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.

Виконання цього етапу дає змогу визначити похибку моделювання, яка повинна бути мінімізована в процесі калібрування. Як оцінку такої похибки можна використати величину різниці між середніми значеннями кожної n-ої компоненти векторів Y*_Q і Y (Y^*_Q ^– результати функціонування ОМ; Y –результати, які отримано за допомогою ІМ при тих же самих поч. даних). У ході калібрування намагаються змінювати алгоритми моделі таким чином, щоб мінімізувати значення Е_n.

Однак більш коректним є розв’язок поставленої задачі визначення ступеню розходження результатів моделювання з результатами роботи реальної системи за рахунок використання функцій розподілу F(Y*_Qn) і F(Y_n) значень відгуків для кожної компоненти їх вектору. Для цих побудованих функцій таке порівняння виконується локально (в обумовлених перетинах). У кожному перетині для порівняння визначається абс.значення різниці між функціями розподілів F(Y*_Qn) і F(Y_n). Сума цих різниць створює значення оцінки розбіжності функцій розподілу, яку позначимо через W_п.

26. Правило визначення оцінки розбіжності функцій розподілу векторів вихідних характеристик об’єкта та моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальної модифікації.

Більш коректний розв’язок задачі визначення ступеню розходження результатів моделювання з результатами роботи реальної системи – за рахунок використання функцій розподілу F(Y*_Qn) і F(Y_n) значень відгуків для кожної компоненти їх вектору. Для цих побудованих функцій таке порівняння виконується локально (в обумовлених перетинах). У кожному перетині для порівняння визначається абс.значення різниці між функціями розподілів F(Y*_Qn) і F(Y_n). Сума цих різниць створює значення оцінки розбіжності функцій розподілу, яку позначимо через W_п. Статистична інтерпретація цієї оцінки залежить від обраного статистичного критерію порівняння вибірок. Якщо використовується критерій Пірсона, то отримане значення W_п грає роль експер. значення статистики (хі-квадрат), а якщо критерій Колмогорова, то W_п інтерпретується як експериментальне значення D-статистики Колмогорова.

26. Правило застосування критерію Пірсона для доведення ступеню розбіжності між результатами функціонування реального об’єкта та його моделі при проведенні її калібрування за рахунок глобальній модифікації.

При використанні критерію Пірсона дослідник задається рівнем значимості  доведення гіпотези про розходження функцій розподілу. Число ступенів свободи експерименту залежить від числа L перетинів, у яких проводилося визначення різниці значень функцій розподілів F(Y*_Qn) і F(Y_n), і для даного методу перевірки статистичної гіпотези становить . За параметрами  та у таблиці розподілу Пірсона знаходять критичне значення критерію. Якщо виконується нерівність ( W_п – оцінка розбіжності функцій розподілу), то вважають, що розходження між функціями розподілу незначне і досягнута необхідна точність результатів моделювання за n-ою компонентою відгуку. Перевіряючи таким чином значимість розходження між функціями розподілу по всіх компонентах, дослідник визначає чи поліпшує проведена модифікація моделі результати моделювання. Виконання цього етапу припускає внесення макроскопічних змін у модель, наприклад, модифікацію структури чи заміну головних складових моделі.