13. Функції операційного менеджменту.

Функція планування допускає вибір мети організації, а також інструментів і механізмів для її досягнення . Дана функція допускає використання моделювання для виконання операцій у заданому тимчасовому полі.

Функція організації ― операційні менеджери створюють і постійно розвивають її для реалізації прийнятих планів окремими виконавцями і підрозділами. Ця функція має забезпечувати чіткість виконання операцій, чіткий взаємозв’язок виконавців і підрозділів ОС, підвищувати ефективність праці.

Функція мотивації відбиває необхідність виконання доручень виконавцем, тобто прямих функціональних обов’язків. Завдання функції мотивації ― забезпечити виконання роботи усіма виконавцями робіт відповідно до їхніх службових повноважень. Цілі функції мотивації ― створення внутрішньої мотивації для виконавців у частині ефективного додержання своїх обов’язків.

Реалізація функції мотивації забезпечується операційним менеджером завдяки формуванню навколо виконавців ситуації, що спонукає їх до виконання своєї роботи з найвищою віддачею. Це досягається вмілим керуванням персоналом і адекватним стимулюванням їхньої праці.

Функція контролю. Під «контролем» розуміється систематичний процес, за допомогою якого операційний менеджер регулює діяльність організації, забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам. Методологічні аспекти менеджменту персоналу Для цього операційні менеджери розробляють стандарти і комунікаційні мережі ― гаранти того, що виконавці, керівництво, організація реалізовуватимуть відповідні плани до досягнення мети.

Функція координації є важливою ланкою в діяльності операційної системи, де реалізується визначений комплекс операцій. Без координації система перестає бути ефективною.

Всі ці функції операційного менеджменту не можна розглядати як окремі складові процесу життєздатності операційної системи, оскільки вони складають єдине ціле з діалектичним взаємозв’язком і взаємозалежністю, що не піддається розподілу. Активування і реалізація усіх функцій забезпечення за допомогою методів операційного менеджменту, серед яких чільні позиції займають такі як організаційні, адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

14. Методи операційного менеджменту

Сучасною практикою вироблені чотири групи методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні та соціально-психологічні.

Організаційні методи. Суть їх полягає в тому, що перш ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу.

Адміністративні методи. Їх називають також методами владної мотивації, і зводяться вони перш за все до відкритого примусу людей до тієї чи іншої діяльності або до створення можливостей для такого примусу. Ці методи широко застосовувалися на промислових підприємствах і в сфері послуг за адміністративно-командної системи управління економікою в нашій країні. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження.

Економічні методи передбачають опосередкований вплив на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки мети і загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найбільш бажані для нього шляхи їх досягнення. Проявляє ініціативу, вигідна не тільки працівнику, але і підприємству, своєчасне і якісне виконання (в окремих випадках і перевиконання) завдань всіляко винагороджуються, перш за все у вигляді грошових виплат.

Соціально-психологічні методи. Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко виявили обмеженість, тому у 20-30-х роках XX ст. з'явилися соціально-психологічні методи. Концептуально вони зводяться до двох основних напрямках:

формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, що сприяє більшій віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей;

виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.