7. Стратегія вибору в сфері виробництва

З метою реалізації спільного стратегічного плану на підприємстві повинні бути розроблені і прийняті стратегічні рішення в галузі організації та функціонування операційної системи. Наведемо основні з них:

-вибір процесу виробництва - складальний конвеєр або постова складання виробів;

-вибір виробничої потужності підприємства;

-широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, кваліфікація робітників;

-вибір технології виробництва - власні розробки або використання досвіду інших;

-місце розташування - поруч із ринками збуту або з джерелами сировини;

-рівень завершеності продукції, що виготовляється;

-рівень технологічних процесів з точки зору їх прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Стратегія зниження собівартості продукції. Стратегія полягає в орієнтації на масовий випуск стандартної продукції, що, як правило, ефективніше і вимагає менших питомих витрат, ніж виготовлення невеликих партій різнорідної продукції. У такому разі економія змінних витрат досягається за рахунок високої спеціалізації виробництва. Постійні ж витрати з розрахунку на одиницю продукції, убуваючи із зростанням об'ємів виробництва, створюють додатковий резерв здешевлення виробів.

Стратегія диференціації продукції. Диференціація ґрунтується на спеціалізації у виготовленні особливої (іноді незвичайної) продукції модифікацією наявного стандартного виробу. Така продукція є незамінною для споживачів у тому разі, якщо стандартні вироби їх не влаштовують. Основна ідея диференціації полягає в зосередженні зусиль на тій продукції, що користується обмеженим попитом, що дозволяє відхилитися від цінової конкуренції з могутнішими підприємствами, і в той же час дає можливість конкурувати з ними за специфічні групи споживачів.

Стратегія сегментації ринку. Стратегія сегментації спрямована на забезпечення переваг над конкурентами у відособленому і часто в єдиному сегменті ринку, що виділяється на основі географічного, психографічного, поведінкового або демографічного принципів. Основна ідея стратегії полягає в тому, що підприємство може обслуговувати свій вузький цільовий ринок ефективніше, ніж конкуренти, які розосереджують свої ресурси на своєму ринку. В результаті створюється перевага над конкурентами або диференціацією товарів на основі повнішого задоволення потреб цільового ринку, або шляхом досягнення менших витрат нри обслуговуванні вибраного сегменту.

Стратегія впровадження нововведень. Підприємства, що дотримуються стратегії впровадження нововведень, не зв'язують себе необхідністю знижувати собівартість вироблюваної продукції, диференціювати її або розробляти конкретний сегмент ринку, а зосереджують зусилля на пошуку принципово нових, ефективних технологій, проектуванні необхідних, але невідомих до цих пір видів продукції, методів організації виробництва, прийомів стимулювання збуту і т.д. Головна мета - випередити конкурентів і одноосібно зайняти ринкову пішу, де конкуренція відсутня або нікчемно мала.

Стратегія негайного реагування на потреби ринку. Підприємства, що роблять ставку на швидке реагування, готові до негайної переорієнтації виробництва, зміни його масштабів з метою отримання максимального прибутку в короткий проміжок часу, не зважаючи на високі питомі витрати, визначувані відсутністю якої-небудь спеціалізації свого виробництва.