211. Боротьба за існування та її форми.

Боротьба́ за існува́ння — явище, яке має місце в природі серед рослин і тварин й відіграє значну роль в процесі розвитку органічного світу. Поняття боротьба за існування, запроваджене в біологічну науку Чарльзом Дарвіном, є складовою частиною його еволюційного вчення і трактується ним досить широко — як боротьба між особинами різних видів чи одного виду, а також як боротьба рослин і тварин з несприятливими для них фізико-хімічними умовами життя (низькі чи дуже високі температури, недостача або надлишок вологи, велика засоленість, сильні вітри тощо). Дарвін розрізняв три форми боротьби за існування:

Непряма (конституційна) боротьба за існування:

взаємовідносини організмів з неживою природою, або пристосування до абіотичних факторів зовнішнього середовища;

Пряма боротьба за існування:

міжвидову боротьбу, до якої відносяться взаємовідносини між особинами, які належать до різних видів;

внутрішньовидову боротьбу, взаємовідносини між особинами, які належать до одного виду.

212. Ізолюючі механізми еволюції

Ізоляція — це процес виникнення будь-яких бар'єрів, що порушують вільне схрещування та потік генів. Ізоляція є елементарним еволюційним фактором, який діє на мікроеволюційному рівні та приводить до видоутворення.

У залежності від природи ізолюючих бар'єрів виділяють два способи ізоляції: географічна та репродуктивна.

213. Форми ізоляції та їх роль в еволюційному процесі

Ізоляція – це виникнення будь-яких бар’єрів, що порушують панміксію.

Прояв ізоляції в природі поділяють на дві групи:

Просторова ізоляція – існує у двох проявах:

• ізоляція певними бар’єрами, між частинами видового населення,

• ізоляція, що визначається більшою можливістю спарювання особин, що живуть поблизу, тобто ізоляція відстанню.

Біологічна ізоляція. Визначається відмінностями індивідуумів всередині виду. Біологічну ізоляцію забезпечують дві групи механізмів:

• механізми, що усувають схрещування (докопуляційні),

• ізоляція при схрещуванні (після копуляційні).

Еволюційне значення ізоляції полягає у тому, що вона закріплює та посилює початкові стадії генотипного диференціювання, а також у тому, що розділені частини популяції або виду обов’язково потрапляють під відмінний тиск природного добору.

214. Що таке природний добір? Які форми природного добору ви знаєте? Охарактеризуйте творчу роль природного добору.

Приро́дний добір — процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають більш загальними в наступних поколіннях популяції організмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш загальними. Природний відбір діє на фенотип, або зовнішні характеристики організму, так що індивідууми із сприятливими фенотипами вирогідніше виживуть і розмножаться, ніж індивідууми з менш сприятливими фенотипами. Через якийсь час, цей процес може привести до адаптації організмів до певної екологічної ніші і, кінець кінцем, може привести до виникнення нових видів.

Передумови природного добору

Ч.Дарвін відкрив принцип природного добору, виходячи з двох головних передумов:

І. Характерної для всіх організмів спадкової гетерогенності особин, тобто спадкової мінливості, яка торкається всіх можливих ознак та властивостей;

ІІ. Надлишкової чисельності нащадків при стаціонарній загальній чисельності виду в цілому. Кожна пара організмів дає суттєво більше нащадків, чим доживає до дорослого стану під тиском боротьби за існування.

Природний добір

Поняття природного добору належить до фундаментальних понять всієї біології. Дарвін визначив природний добір як збереження особин з корисними та загибель зі шкідливими індивідуальними відхиленнями.

Об’єктом добору може бути :

1. окремі індивіди,

2. групи індивідуумів: родина, популяція, групи популяцій, види тощо

Розрізняють природний добір індивідуальний та груповий.

Принцип відбору за фенотипом означає, що безпосередньою точкою прикладання добору може бути лише конкретний результат реалізації генетичної інформації у вигляді певної ознаки чи властивості. Відбір генотипів здійснюється виключно через відбір фенотипів.

Форми природного добору в популяціях:

Стабілізуючий добір

- форма природного добору, направленого на підтримання в популяціях середнього значення ознаки та властивості, що склалася раніше;

- зберігає норму від впливу мутаційного процесу шляхом вибракування відхилень від пристосувальної норми;

- відіграє консервативну роль, зберігаючи та посилюючи результати рушійної форми добору;

Рушійний добір

- форма природного добору, що сприяє зсуву середнього значення ознаки або властивості;

- сприяє закріпленню нової норми замість старої, яка не узгоджується з новими умовами;

• зміна ознаки може здійснюватися і в бік посилення, і в бік послаблення;

Дизруптивний добір

- форма природного добору, яка сприяє більше ніж одному фенотипові та діє проти середніх проміжних форм;

- його результатом є формування збалансованого поліморфізму.

Статевий добір

- форма природного добору, що відбувається в популяціях між особинами лише одної статі;

- призводить до виникнення статевого диморфізму;

- не є самостійним фактором еволюції, а лише особистим випадком внутрішньовидового природного добору;

- має обмежене поширення, проявляється головним чином у хребетних тварин.

Груповий добір

- вибіркове розмноження певної групи особин (популяції, виду, роду) з багатьох, що вступили у прямі або непрямі конкурентні стосунки;

- при ньому популяції (види) конкурують між собою у створенні та підтриманні цілісності надорганізмених систем;

- не відіграє на відміну від індивідуального добору творчої ролі. Виникнення еволюційних “новинок” відбувається лише при індивідуальному доборові, груповий добір вибирає вже з готових пристосувань, що виникли на внутрішньовидовому рівні.

Природний добір – найважливіший і єдиний направлений фактор, який визначає появу всіх пристосувань, виникнення нових форм та ієрархічної системи таксонів. Тому можна казати про творчу роль природного добору.

Всі елементарні еволюційні фактори взаємопов’язані між собою під контролем добору, всі вони впливають на елементарний еволюційний матеріал, змінюючи елементарну еволюційну одиницю.