190 Чи можна вважати віруси «живими»

У зовнішньому середовищі вони не виявляють жодних ознак живого. Лише проникнувши в клітинні організми певного виду і взаємодіючи з їхнім апаратом синтезу білка вірусні частинки виявляють певні ознаки живого-здатність до розмноження.Тому віруси обьеднують в особливе царство Віра. Зазвичай віруси вважаються живими за «функціональним» визначенням життя, проте не  — за «структурним»..

Функціональне визначення полягає у:

• здатності до розмноження;

• спадковій мінливості, яка впливає на можливості розмноження, тобто здптність до еволюції.

Біологічні віруси згідно з цим визначенням, є живими.

Структурне визначення життя полягає у встановленні списку критеріїв, які відштовхуються від структури організму. Це, між іншим:

• розмноження

• ріст

• обмін речовин

• клітинна будова, з рибосомами та іншими органелами

• генетичний матеріал, який зберігається у вигляді нуклеїнових кислот

• наявність білка і нуклеїнових кислот

• рух

191.Еволюційне походження вірусів.

. Найбільш правдоподібною є гіпотеза про те, що віруси походять з «утікача» нуклеїнової кислоти, тобто нуклеїнової кислоти, що набула спроможність реплікуватись незалежно від тієї клітини, із якої виникла, хоча при цьому передбачається, що така ДНК реплікується з використанням структур цієї або іншої клітин. На підставі дослідів були визначені розміри вірусів. Виявилося, що розмір найдрібніших із них становив 20-30 нанометрів, а найбільших — 300—400 нанометрів. У процесі подальшої еволюції у вірусів змінювалася більше форма, аніж хімічна будова. Таким чином, віруси, ймовірно, походять від клітинних організмів, і їх не варто розглядати, як примітивних попередників клітинних організмів .

192. Структурна організація вірусів, рнк- та днк-вмісні віруси

Віруси складаються з різноманітних компонентів: 1. серцевина — генетичний матеріал (ДНК або РНК). Генетичний апарат вірусу кодує від декількох (Вірус Тютюнової Мозаїки) до сотень генів (Вірус Віспи, більше 100 генів). Необхідний мінімум — гени, що кодують вірус-специфічну полімеразу та структурні білки. 2. білкова оболонка, що називають каспидом. Оболонка часто побудована з ідентичних повторюваних субодиниць — капсомерів. Капсомери утворюють структури з високою симетрією. 3. додаткова ліпопротеїдна оболонка. Ліпідна оболонка походить з плазматичної мембрани клітини-хазяїна та зустрічається в порівняно складних вірусів (вірус грипу, вірус герпесу). Цілком сформована інфекційна вірусна частка називається вібріоном

• Днк-вмісні - двониткові: бактеріофаг, герпес, віспа

• Рнк-вмісні – однониткові- саркома Рауса, сказ, ретровірус

193 Що таке віріон?

Віріон - повноцінна вірусна частка, що складається з нуклеїнової кислоти і капсида (​​оболонки, що складається з білка і, рідше, ліпідів) і знаходиться поза живої клітини.

Віріони більшості вірусів не виявляють жодних ознак біологічної активності, поки не стикнуться з клітиною-господарем, після чого утворюють комплекс «вірус-клітина», здатний жити і «виробляти» нові віріони. При зараженні клітки віріон або вводить в клітину-господаря тільки свій геном (наприклад, бактеріофаги), або проникає в клітину практично повністю (більшість інших вірусів).