155.Що таке статеві клітини? Охарактеризуйте особливості будови та функцій статевих клітин.

Статеві клітини бувають чоловічими ( сперматозоїди ) та жіночимі ( яйцеклітини ). Для статевих клітин (гамет) характерне одинарний (гаплоїдний) набір хромосом. Крім того, вони різняться за співвідношенням об'ємів цитоплазми і ядра порівняно із соматичними. Ці гаплоїдні клітини можуть об'єднатися з гаплоїдними клітинами протилежної статі протягом запліднення, утворюючи нову діплоїдну клітину або зиготу, яка пізніше зможе розвитися у новий окремий організм.

Чоловічі статеві клітини — сперматозоїди — зазвичай дуже малі і рухливі. Типові сперматозоїди мають головку, шийку і хвіст. Головка майже цілком складається з ядра, вкритого тонким шаром цитоплазми. Спереду на головці є гострий, твердий горбик, який сприяє проникненню сперматозоїда в яйцеклітину. До складу шийки вхолить цитоплазма, в якій е центріоль (складова частина клітинного центру, або центросоми), мітохондрії та АТФ як джерело енергії для забезпечення руху сперматозоона. Хвіст сперматозоона складається з тонких волокон, вкритих цитоплазматичним циліндром; це орган руху. Загальна довжина сперматозоона у ссавців і людини становить 5060 мкм. Кількість сперматозоонів дуже велика.

Жіночі статеві клітини (яйцеклітини) нерухливі і, як правило, більші від сперматозоїдів. Зазвичай вони мають кулясту або овальну форму і різну будову оболонок. У ссавців, на відміну від людей , розміри яйцеклітини порівняно невеликі і становлять 100—200 мкм у діаметрі. У цитоплазмі яйцеклітини міститься велика кількість поживних речовин. Яйцеклітини мають більший розмір, ніж інші клітини тіла, гаплоїдний набір хромосом і здатні після запліднення партеногенетнчно розвиватися в новий організм. Характерною рисою яйцеклітини є наявність у ній запасних живильних речовин , необхідних для розвитку нового організму, наявність особливого поверхневого, чи кортикального (cortex — кора) шару цитоплазми і спеціальних оболонок, що покривають яйцеклітину. Яйцеклітин утворюється значно менше, ніж сперматозоонів. Наприклад, у жінки упродовж життя дозріває близько 400 яйцеклітин.

Функція статевих клітин , полягає в здатності організмів розмножуватись. Також , статеві клітини несуть у собі певну генетичну інформацію , що сприяє спадковості і мінливості виду.

156. Охарактеризуйте ембріональний та постембріональний розвиток

Ембріональний, або зародковий, період онтогенезу починається з моменту утворення зиготи і триває до виходу зародка з яєчних чи зародкових оболонок. У ембріональному періоді виділяють такі основні етапи: дроблення, гаструляцію і первинний органогенез.

Дроблення

Після запліднення яйцеклітина ділиться на дві клітини, або два бластомери, однакової величини. Перший поділ яйцеклітини відбувається в площині меридіана. Потім кожний із бластомерів одночасно знову ділиться також у площині меридіана, й утворюються чотири клітини однакової величини, кожна з яких несе в собі повний набір інформації про новий організм. Наступний поділ відбувається вже в площині екватора — утворюється вісім клітин. Після цього меридіональні й екваторіальні поділи чергуються, утворюється 16, 32, 64 бластомери і тд., які щільно прилягають один до одного. Число клітин збільшується внаслідок мітозу, але, на відміну від звичайних соматичних клітин, інтерфаза дуже коротка і бластомери не ростуть, а з кожним наступним поділом зменшуються, тому цей процес і називають дробленням. Стадії бластули і гаструли. Як правило, коли кількість бластомерів досягає 64, всередині зародка утворюється невелика порожнина (бластоціль), заповнена рідиною. У процесі подальшого зростання числа клітин порожнина збільшується, а всі клітини розміщуються на поверхні зародка в один шар. Це і є бластула. Далі поділ клітин уповільнюється, інтерфаза подовжується, і зменшення розмірів клітин зародка (здрібнення) припиняється. Тому наступні мітотичні поділи не називають дробленням, а клітини зародка називають не бластомерами, а ембріональними клітинами.

Гаструляція

Гаструляція — полягає в утворенні двох шарів клітин зародка. Спочатку з'являється невеликий вгин, далі він поглиблюється й утворюється другий шар клітин (внутрішній), який прилягає до зовнішнього. Утворюється двошаровий зародок — гаструла. Відбувається диференціювання клітин зовнішнього і внутрішнього шарів. Вони відрізняються за розмірами і будовою (як правило, клітини зовнішнього шару дрібніші, ніж клітини внутрішнього). На цьому етапі зародок складається з двох типів клітин, які утворюють два зародкових листки: зовнішній — ектодерма і внутрішній — ентодерма.

Формування тканин і органів

Етап формування тканин і органів — пов'язаний з подальшим диференціюванням клітин. Насамперед із ендодерми утворюється третій зародковий листок — мезодерма, який вростає між екто- й ентодермою, розділяючи їх. Із зародкових листків починають формуватися тканини та органи:

Эктодерма – нервова система, зубна емаль, покривний епітелій, органи відчуття, передній та задній відділи шлунка.

Ентодерма - епітелій кишок, травні залози, легені.

Мезодерма - утворюються кровоносна та видільна системи, скелет, м'язи.

Ембріональний розвиток завершується виходом ембріона на світ.

Постембріональний розвиток або ж післязародковий розвиток — період індивідуального розвитку (онтогенезу) організму, що починається після зародкового розвитку виходом зародка з яйцевих або зародкових оболонок і закінчуються смертю. Постембріональний розвиток буває прямим і непрямим.

Прямий розвиток — розвиток, при якому організм, що з'явився, ідентичний по будові дорослому організму, але має менші розміри і не володіє статевою зрілістю. Подальший розвиток пов'язаний із збільшенням розмірів і придбанням статевої зрілості. Наприклад: розвиток рептилій, птахів, ссавців.

Непрямий розвиток, або розвиток з метаморфозами — організм, що з'явився, відрізняється за будовою від дорослого організму, зазвичай влаштований простіше, може мати специфічні органи, такий зародок називається личинкою. Личинка харчується, росте. І з часом личинкові органи замінюються органами, властивими дорослому організму (імаго). Наприклад: розвиток жаби, багатьох комах, різних черв'яків.

Виділяють три періоди постембріонального розвитку людини: ювеніальний (до статевого дозрівання), зрілий (дорослий, статевозрілий стан), період старіння (закінчується смертю).