122. Характеристика і призначення жержавних цінних паперів.

Облігація являє собою боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-^ купівлею спеціального цінного паперу. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.

Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації поді­ляються на державні, місцеві, інституційні, в т.ч. корпоративні. Державні облігації випускають центральні органи управління. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямо­вуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування пев­них інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління. Інститугіійні облігації випускаються суб'єктами підприємницької діяльності, фінансовими компаніями, корпоративні — акціонерними товариствами.

Казначейський вексель є формою боргового зобов'язання дер­жави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі ви­пускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюд­жетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

123. Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин, його складові.

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згрупо­вані за такими напрямами:

— взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;

— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнарод­ними організаціями;

— взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з між­народними фінансовими інститутами.

У сфері міжнародних фінансів крім національних суб'єктів — держави, підприємств, громадян — виділяються наднаціональні суб'єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інститу­ти. У зв'язку з цим дану сферу можна розподілити на дві частини:

— міжнародні фінансові відносини;

— міжнародні фінанси.

Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові пото­ки між суб'єктами різних країн:

— між підприємствами;

— між урядами країн;

— між підприємствами і урядами;

— між громадянами і урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі ку­півлі-продажу. З одного боку, ці взаємовідносини відображають фі­нанси суб'єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб'єкти нале­жать до різних країн, то дані взаємовідносини відображають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності об­міну досягається через валютне регулювання — встановлення курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідношення між даними валютами спричиняє міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів. Міжнародна торгівля характеризується торговим балансом кожної країни. При цьому сальдо експортно-імпортних операцій ха­рактеризує приплив чи відплив валюти.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна виступає позичальником, ін-ша — кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за нап­рямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.

Функціонуючи в міжнародній сфері, фінанси впливають на еко­номічні інтереси учасників міжнародних зв'язків, виступають як стимул розвитку міжнародної економічної інтеграції.

Роль фінансів у розвитку міжнародних зв'язків проявляється у таких напрямах.

1. Вишукування джерел і мобілізація необхідних фінансових ресур­сів для фінансування різних напрямів міжнародного співробітництва.

2. Регулювання міжнародних інтеграційних процесів.

3. Стимулювання розвитку міжнародних відносин.

Фінансовий механізм, який функціонує у сфері зовнішньоеконо­мічної діяльності, виступає знаряддям реалізації фінансової політи­ки держави в міжнародному співробітництві.

Фінанси впливають перш за все на експортно-імпортні операції. З їх допомогою стимулюється випуск конкурентоспроможної про­дукції, яка користується попитом на світовому ринку.

Важливим напрямом впливу фінансів на розвиток міжнародних відносин є мобілізація ресурсів іноземних інвесторів.

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності підприємств пред­ставляють собою сукупність економічних відносин щодо форму­вання і використання прибутку і фондів грошових коштів, які'ви­никають у процесі розподілу й перерозподілу частини суспільного продукту і національного доходу, отриманого від зовнішньоеко­номічної діяльності.

Специфічні особливості фінансів зовнішньоекономічних відносин полягають у тому, що вони втілюються в ресурсах, які формуються не тільки в національній, айв іноземній валюті. Фінансові відносини виходять за межі національної економіки та опосередковують між­державний інтеграційний процес, сприяючи його розвиткові.

Об'єктом фінансів зовнішньоекономічної діяльності є економічні відносини, що виникають у процесі формування і використання прибутку і фондів у національній та іноземній валюті. Суб'єктом виступає зарубіжний партнер (іноземна держава, міжнародна орга­нізація, юридична особа тощо).

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності включають у себе за­гальнодержавні фінанси, фінанси підприємств, організацій незалежно

від форми власності та осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи.

Загальнодержавні фінанси виступають у формі Державного фонду золотовалютних резервів, фінанси підприємств та інших господарсь­ких структур — у формі фондів валютних коштів за поставлену про­дукцію і послуги на експорт.