7. Види фінансових відносин.

Фінансові відносини виникають:

1) Між державою і юридичними особами. Коли підприємства сплачують податки і відрахування до бюджету і централізованих державних фондів. З іншого боку: Держава надає фінансову підтримку підприємствам і форми цієї підтримки досить різноманітні: - державне фінансування; державна субсидія; дотація; - бюджетний кредит.

2) Між державою і фізичними особами (громодянами). З одного боку громодян сплачує податки, а з іншого боку Держава фінансує витрати нп отримання соціальних закладів, фінансує витрати пов’язані з соціальним захистом населення.

3) Фінансові відносини між окремими суб’єктами господарювання. Суть: при реалізації сировини, аренді, при купівлі-продажі корпоративних цінних паперів, при спільному фінансуванні інвестиційних проектів розподілу отриманого доходу. Фінансові відносини - створюють передрозрахункові відносини!

4) Між підприємствами і вищестоящими організаціями (міжгалузеві, відомства, міністерства і інші форми корпоративного об’єднання). >>Коли підприємство відраховує частину своєго прибутку до централізованих галузевих або корпоративних фондів. З іншого боку: підприємство може отримати фінансову підтримку за рахунок коштів цих централізованих фондів.

5) Внутрішньогосподарські фінансови відносини (між підприємством і його працівникам, між підприємством і його структурними підрозділами).

6) Між підприємствами з одного боку, а з іншого між підприємствми і страховими компаніями, банками, біржами і іншими фінансовими інститутами.

8. Суспільне призначення фінансів та їх об’єктивна необхідність в умовах розширеного виробництва.

Вивчаючи особливості тієї чи іншої сфери фінансових відносин, необхідно усвідомити, що вихідною ланкою фінансової системи є фінанси підприємств і що від цієї ланки залежить фінансове стано­вище держави в цілому.

Слід також звернути увагу на те, що докорінні зміни у відносинах власності та більш активне використання економічних регуляторів в умовах розвитку ринкових відносин потребують радикального пере­гляду і переосмислення традиційних форм і методів впливу фінансів на суспільне виробництво. Саме з цих' позицій слід розглядати такі форми впливу фінансів на суспільне виробництво як:

1) забезпечення джерел економічного розвитку на основі розпо­ділу та перерозподілу фінансових ресурсів згідно із заданими струк­турними пропорціями розвитку матеріального виробництва, неви­робничої сфери та соціальними цілями;

2) регулювання шляхом застосування різних фінансових методів формування фінансових ресурсів та їх використання.

При цьому, чим вище рівень розвитку суспільства та його народ­ного господарства, тим значнішою є роль фінансового регулювання.

Слід пам'ятати, що фінанси відіграють важливу роль і в розвитку соціальної сфери. Від розмірів, порядку формування та використан­ня різних централізованих і децентралізованих грошових фондів значною мірою залежить соціальний розвиток країни.

9. Вплив фінансів на суспільне виробництво (якісний і кількісний вплви, напрями впливу) та їх роль у ринковій економіці.

Вплив на суспільне виробництво:

кількісний;

якісний.

Кількісний – через обсяг фінансових ресурсів, які мобілізуються і розподіляються державою і суб’єктами господарювання.

Якісний – визначається тими конкретними формами і методами, які визначаються державою при формуванні і використанні фінансових ресурсів.

Напрями впливу фінансів:

фінансове забезпечення потреб розширенного відтворення (самофінансування, кредитування, державне фінансування);

соціальне регулювання економічних і соціальних процесів (через податкову політику, амортизаційну політику, використання бюджетної політики);

фінансове стимулювання (на макро та мікро рівні).

10. Сутність, склад і характеристика фінансової системи за її внутрішньою будовою. Фінанси являють собою досить складне суспільне явище. Вони охоплюють широку гаму різносторонніх обмінно-розподіль­них відносин, які відображаються в різноманітних грошових пото­ках. При єдиній суті цих відносин у них виділяються окремі елемен­ти, які мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінан­сів засновується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансо­вих відносин.

Виділення форм фінансових відносин характеризує відносне ві­докремлення певних складових фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном «фінансова система». Як і будь-яка інша сис­тема, вона є не простим набором окремих елементів, а сукупністю взаємозв'язаних елементів, що мають однорідні ознаки.

Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою будовою і організаційною структурою.

За внутрішньою будовою ФІНАНСОВА СИСТЕМА - сукупність відносно обособлених взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

Виділення складових елементів внутрішньої будови фінансової системи проводиться за ознакою каналів руху грошових потоків і міс-ця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ре­сурсів проводиться у відповідних грошових фондах, які можуть ви­ступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи.

Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок.

Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень еко­номічної системи (схема 8). Виділяють чотири сфери:

рівень мікроекономіки — фінанси суб'єктів господарювання;

рівень макроекономіки—державні фінанси;

рівень світового господарства— міжнародні фінанси;

забезпечуюча сфера — фінансовий ринок. Ланка показує обособлену частину фінансових відносин. Виді­лення ланок проводиться за ознакою наявності або обособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінан­сових відносин.

Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошо­вих потоків підприємств. Оскільки вони мають загальні принципи ор­ганізації і методи ведення фінансової діяльності, то ця сфера не поді­ляється на окремі ланки. Існують певні особливості, пов'язані з фор­мою власності та галузевою специфікою. Однак вони не настільки сут­тєві, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки. Ці особливості вплива­ють на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх суті.

Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кре­дит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектора.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільно-обмін-ні відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона скла­дається з двох частин — міжнародних фінансових відносин та без­посередньо міжнародних фінансів.

Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок гро­шей і капіталів.

Обособленою ланкою фінансової системи виступає страхування., яке не належить до конкретної сфери.

Внутрішню структуру фінансової системи відображено у схемі.9.

Розглядаючи внутрішню структуру фінансової системи, необхід­но враховувати регіональний аспект її побудови. З цих позицій слід виділити національні, регіональні та світову фінансові системи.

Національні фінансові системи відображають структуру фінансів окремих країн. До їх складу входять:

— фінанси суб'єктів господарювання;

— страхування;

—державні фінанси;

— міжнародні фінансові відносини;

— внутрішній фінансовий ринок.

Світова та регіональні фінансові системи складаються з двох рівнів:

— національні фінансові системи країн світу чи окремого регіону;

— міжнародні фінанси, які відображаються у централізованих на світовому чи регіональному рівнях фінансових ресурсах. До складу міжнародних фінансів належать:

— фінанси міжнародних організацій;

— міжнародні фінансові інститути;

— міжнародний фінансовий ринок (провідні банки та фондові бір­жі, що здійснюють операції в усьому світі чи певному регіоні).