
- •52. Правопис апострофа
- •52. Правопис апострофа
- •53. Правопис м’якого знака
- •54.Чергування голосних звуків ???
- •55.Чергування приголосних при словотворенні та словозміні.???
- •56. Спрощення в групах приголосних.
- •57.Подвоєння і подовження приголосних
- •58. Правопис префіксів
- •59. Правопис слів іншомовного походження
- •60. Українські прізвища правопис ???
- •61. Відмінювання прізвищ ???
- •62. Терміни та професіоналізми
- •63. Синоніми, антоніми, омоніми, пароніми.
52. Правопис апострофа
В українській мові апостроф пишеться:
1. Після б, п в, м, ф та р перед я, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ята.
2. Після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук тощо.
3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, наприклад, від'їзд, під'їхати, з'єднати.
В українських словах апостроф не пишеться:
1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає кореневий приголосний: цвях, свято, тьмяний.
2. Після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук: рюкзак, рясно.
3. Після букв б, п, в, м, ф, що разом з наступними я, ю, є позначають пом'якшені звуки в словах іншомовного походження та російських власних назвах: бязь, пюре.
52. Правопис апострофа
Апостроф ставиться:
після букв б, п, в, м, ф, які передають на письмі тверді губні приголосні звуки, якщо перед ними немає кореневого приголосного (крім р): п’ятниця, солов’їний, б’ють, черв’як ;
після р в кінці складу: бур’ян, матір’ю, пір’їна;
після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’єднати, під’їхати, роз’яснити;
після к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янчук;
у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох’ядерні, чотирьох’ярусний, дит’ясла.
Апостроф не ставиться:
після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інший приголосний (крім р), що належить до кореня: святковий, тьмяний, морквяний;
після р, що позначає м’який приголосний на початку складу: порятунок, буряк, рясний.
53. Правопис м’якого знака
М’який знак пишеться:
після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль, колись, донька, батько;
у середині складу перед о: льотчик, сьомий, тьохкати;
у прикметникових суфіксах -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): український, ткацький, ризький;
після букви н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк_, -ісіньк-, -юсіньк-: серденько, тихесенький, малюсінький, повнісінькій;
у буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин (лялька); доньці, доньчин (донька);
після букви л перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки: рибальський, сільський.
М’який знак не пишеться:
після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, плач, сімсот;
після р у кінці слова та складу: бібліотекар, календар (але Горький);
між двома однаковими буквами, що позначають м’які подовжені приголосні: знання, стаття;
між двома м’якими приголосними – м’якість першого з них виникає як результат впливу наступного м’якого приголосного: ніжність, майбутнє;
у буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять від лк, нк: матінці (матінка), рибалці (рибалка);
після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, тонший, громадянство.