29. Ітерв’ю та особливості його застосування у соціологічному дослідженні (сутність інтерв’ю як виду соціологічного опитування, види інтерв’ю, вимоги до інтерв’юера, переваги та недоліки інтерв’ю).

Соціологічне інтерв'ю — метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Інформаційне інтерв'ю - найбільш ходовий вид, націлений на збір матеріалу для новин. В силу жорстких часових стандартів це інтерв'ю відрізняється досить динамічними темпами.

Оперативне інтерв'ю - різновид інформаційного, тільки в ще більш стислому варіанті. Більш конкретні запитання.

Бліц-опитування, або опитування на вулиці. Характерна особливість таких інтерв'ю - постановка однакових, фіксованих питань як можна більшому числу респондентів, представникам однієї або, навпаки, різних соціальних груп.

Інтерв'ю-розслідування проводиться з метою глибинного вивчення якої-небудь події чи проблеми. Як правило, воно організується докладно і не пов'язане жорстко тимчасовими обмеженнями.

Інтерв'ю-портрет, або персональне інтерв'ю. Сфокусовано на одному герої, проте попередньо для підготовки бажано провести не одну зустріч з людьми зацікавленими, близькими чи, навпаки, зі сторонніми спостерігачами.

Креативне інтерв'ю частіше називають бесідою, діалогом. Журналіст не просто виявляється посередником у передачі інформації, а виступає фактично на рівних зі своїм співрозмовником у процесі спільної творчості.

Порівняно з анкетуванням інтерв'ю має певні переваги і недоліки. Головна відмінність між ними полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. За анкетування їх спілкування опосередковується текстом; питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпретує самостійно, фіксуючи відповіді в анкеті.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією.

Для одержання одного й того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають підбір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їх роботи. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, скорочення різноманітних технічних помилок. Участь інтерв'юера дає змогу максимально пристосовувати запитання бланка-інтерв'ю до можливостей респондента. Інтерв'юер може завжди тактовно допомогти респондентові, якщо якесь із запитань видасться незрозумілим.

Якість одержаної під час інтерв'ю інформації залежить від особливостей основних компонентів процесу спілкування: питальника, інтерв'юера, респондента, обставин інтерв'ю.

29. Аналіз документів в соціології (поняття, види документів, традиційний та формалізований аналіз документів, їх можливості та обмеження).

Аналіз документів - один із широко застосовуваних і ефективних методів збору первинної інформації. Мета дослідження полягає в пошуку індикаторів, що вказують на наявність в документі теми, значущою для аналізу, і розкривають зміст текстової інформації. Вивчення документів дозволяє виявити тенденцію і динаміку змін і розвитку певних явищ і процесів.

Документи розрізняють:

За призначенням

організаційні документи (Статут, Посадова інструкція, Положення, Штатний розпис, Структура і штатна чисельність);

розпорядчі документи (Наказ, Витяг з наказу, розпорядження, вказівки, Постанова, Рішення);

інформаційно-довідкові документи (Акт, Протокол, Доповідна записка, Пояснювальна записка, Службова записка, Лист, Довідка);

обліково-розрахункові (бухгалтерські) документи (Платіжне доручення, рахунок-фактура, накладна, Акт і т.п.);

нормативні документи з позиції правових норм регламентують загальні принципи, правила або характеристики.

За часом створення - первинні та вторинні (реферат, анотація, огляд і т. д.)

За способом виготовлення - чорновий, білової, електронний, образотворчий, рукописний документ, машинописний, друкований (брошура, книга, журнал)

За типом змісту - текстові, графічні, Ідіографіческім (схеми, карти, ноти), аудіальні, мультимедійні

За способом представлення - електронний, на паперових носіях

За місцем видання - внутрішні, зовнішні

По напрямку відправки - вхідні, вихідні

За розповсюдження - опубліковані, неопубліковані, непублікуемие, проміжні

За технікою відтворення – друковані, писемні.

За рівнем секретності - не секретні, секретні, з різним рівнем секретності.

Вивчення документів проводиться якісним (традиційним) або формалізованим якісно-кількісним аналізом (контент-аналізом).

Традиційний аналіз грунтується на сприйнятті, розумінні, осмисленні й інтерпретації змісту документів згідно з метою дослідження. Необхідність у цьому виді аналізу пов'язана з тим, що переважна більшість документів не призначене спеціально для дослідницьких цілей соціології. При цьому він спирається на деякі прийоми, розроблені джерелознавець для оцінки попередньої придатності документа (критика джерела).

Формалізований аналіз документальних джерел (контент-аналіз) розрахований на витяг соціологічної інформації з великих масивів документальних джерел, недоступних традиційному інтуїтивного аналізу. Він заснований на виявленні деяких кількісних, статистичних характеристик текстів (або повідомлень). При цьому передбачається, що кількісні характеристики змісту документів відображають деякі суттєві риси досліджуваних соціальних явищ і процесів.

29. Загальна характеристика соціологічного спостереження та соціального експерименту як методів збору соціологічної інформації (сутність спостереження та його види, ефективність використання, переваги та недоліки спостереження, визначення та види соціального експерименту).

Спостереження - цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, в процесі якого дослідник одержує знання щодо зовнішніх сторін, станів і відносин об'єктів, які вивчаються. Форми і прийоми фіксації даних спостереження можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото-, кіно-або телеаппарат та інші технічні засоби. Особливість спостереження як методу збору інформації - можливість аналізувати різнобічні враження про досліджуваному об'єкті. Існує можливість фіксації характеру поведінки, міміки, жестів, виразу емоцій. Виділяють два основних типи спостереження: включене і невключенное. Якщо поведінка людей вивчається соціологом як учасником групи, то він проводить включене спостереження. Якщо соціолог вивчає поведінку з боку, то він проводить невключенное спостереження. Головним об'єктом спостереження виступає як поведінка окремих людей і соціальних груп, так і умови їх діяльності. Експеримент - метод, мета якого полягає в перевірці тих чи інших гіпотез, результати яких мають прямий вихід на практику. Логіка його проведення полягає в тому, щоб за допомогою вибору деякої експериментальної групи (груп) і приміщення її в незвичайну експериментальну ситуацію (під впливом певного фактора) простежити напрямок, величину і стійкість змін цікавлять дослідника характеристик. Розрізняють експерименти польові та лабораторні, лінійні і паралельні. При відборі учасників експерименту застосовують методи попарного відбору або структурної ідентифікації, а також випадкового відбору. Планування і логіка експерименту включають наступні процедури: 1) вибір об'єкта, який використовується в якості експериментальної і контрольної груп; 2) вибір контрольних, факторних і нейтральних ознак; 3) визначення умов експерименту і створення експериментальної ситуації; 4) формулювання гіпотез і визначення завдань; 5 ) вибір індикаторів і способу контролю протікання експерименту.