3. Центр відповідальності: поняття та види за ознакою обсягу повноважень і відповідальності.

Центр відповідальності — це  організаційна одиниця підприємства, керівник якої відповідає за частину об’єктів, що належать до неї, та досягнуті нею результати діяльності.

У сучасному трактування центором відповідальності є підрозділ підприємства, який очолює керівник (менеджер), що володіє делегованими повноваженнями і відповідає за результати роботи цього підрозділу. Бувають випадки, коли відповідальність за здійснення витрат покладається на одну відповідальну особу, а об’єком контролю виступає декілька центрів виникнення витрат. Центри відповідальності визначаються на різних підприємствах індивідуально, у залежності від розміру підприємства, виду промислового виробництва, характеру промислових процесів і організаційної структури. Кожен центр відповідальності складається з декількох місць витрат, крім того включає витрати, які не мають чітко вираженого місця формування.  У  свою  чергу  кожен  тип  центра відповідальності може бути представлений окремими дрібними центрами. Ступінь деталізації центрів відповідальності відрізняється на різних підприємствах, їхній розмір залежить від цілей і задач, поставлених керівником для контролю витрат, закріплених за ними. При цьому чим вище рівень центру відповідальності, тим вище рівень відповідальності керівника і навпаки.

Центри відповідальності по відношенню до процесу виробництва поділяються на основні та функціональні. Основні центри відповідальності несуть контроль у місцях виникнення витрат, а функціональні центри – поширюють контроль на багато місць виникнення витрат, якщо затрати у них формуються під впливом цього центру.

4. Економічна політика підприємства у сфері формування витрат.

Основним напрямком підвищення якості управління витратами й ефективності господарської діяльності підприємств є системний підхід до проблеми раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства. Існує необхідність удосконалення не тільки механізму обліку витрат, але й самого процесу господарювання, контролю й управління витратами, визначення перспектив розвитку підприємств, узагальнення передових вітчизняного й зарубіжного досвіду управління витратами. Найбільш суттєві аспекти економічної політики підприємства у сфері формування витрат – це амортизація, оцінка виробничих запасів, визначення об’єктів і статей калькуляції та центрів відповідальності, методика розподілу загальновиробничих витрат тощо.

Калькулювання – це сукупність прийомів для визначення собівартості одиниці продукції, має ціль визначити розмір витрат на виробництво, що входять до ціни виробу і є внутрішнім важелем управління витратами підприємства. Тому як собівартість залежить від характеристик виробничого процесу, то система управління витратами повинна бути взаємозв’язана з внутрішньовиробничими факторами, а показник собівартості є індикатором дії цих факторів. Процес створення комплексної системи управління витратами необхідно розглядати з позиції взаємозв’язку таких основних процесів як облік витрат і калькулювання, а також з позиції об’єкта калькулювання – собівартості. Обчислення собівартості представляє собою сукупність облікових процедур і розрахунків, що забезпечує вірогідність даних для калькуляції, тобто організацію аналітичного бухгалтерського обліку виробничих витрат, розподіл непрямих витрат та інше.