62.Сутн. Кредиту, його стр-ра, ево- люція та зв’язок з ін. Ек-ми катего- ріями.

За своєю сутністю кредит – це сусп. відн., що виник. між ек-ми суб’єкта- ми у зв’язку з передачею один одному у тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровіль- ності. Елементами кредит. відн. є об’єкти та суб’єкти кредиту. Пози- чена варт. як об’єкт кредиту є реальною цінністю, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику, вона може бути в грош. формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Суб’єкти кредиту – це кредитори (держава, фіз. та юрид. особи, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування ін. суб’єк- там) і позичальники (учасн. кредит. відн., які мають потребу в додатк. коштах і одержують їх у позичку від кредиторів).

Сутність кредиту, як і його форма, постійно розв. й удосконалюється. Першою формою кредиту, що мала найпростішу сутність, був лихвар- ський кредит, особливістю якого був його випадковий хар-р. Пізніше, з перходом до товарно-кап-го вир-ва сам кредит набув капіталіст-го хар-ру і перетворився в сусп. мех-м капіталізації ек-их відн. На сьогодні ек-на наука визнає дві провідні теорії кредиту: натуралістичну і капі- талотворчу. Натуралістична теорія кредиту, засн. якої були А.Сміт, Д.Рікардо, Дж. Міль, зводиться до таких положень: об’єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у нату- рально-речовій формі; позичк. кап. є реальним капіталом; банки є лише посередниками в кредиті; пасивні операції банків є первинними порів- няно з активними. Сутність капітало- творчої теорії кредиту (Дж. Ло) ви- знач. такими положеннями: кредит, як і гроші, є безпосер. капіталом, а тому розшир. кредиту означає на- громадж. капіталу; банки відіграють важливу роль, а їх активні операції є первинними щодо пасивних.

Кредит як форма сусп. відн. має багато спільного з ін. ек-ми кате- горіями – грошими фін-ми, торгів- лею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух варт. в процесі відтворення. Особливо тісно пов’яз. кредит з грошима, але від грошей кредит відрізняється складом суб’єк- тів-носіїв віпов. грош. та кредит. відн., хар-ром руху варт., сусп. при- значенням в процесі відтворення; кредит за сферою використ. є більш “вузькою” категорією, ніж гроші; рух грошей від одного ек-го суб’єкта до ін. завжди супроводжується зміною власника відпов. вартості, представ- леної грошима. Істотні відмінності є між кредитом і фінансами. На від- міну від кредиту, фінанси форм-ся в процесі розп. варт., рух варт. у фін. відн. пов’яз. зі зміною власності, не є зворотним і платним, визнач-ся преважно неринковими, аміністр.-вольовими чинниками. Істотно відрізн. кредит і від торгівлі, насам- перед нееквівалентним рухом варт. при кредитуванні.

68.Хар-ка державного кредиту. Особл. його розв. в Укр.

Держ. кредит – це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його при- значення полягає у вирішенні заг. держ. проблем – покриття дефіциту держ. бюджету, надання кредит. допомоги окремим суб’єктам госп-ня чи категоріям населення тощо. Держ. кредит може мати 2 форми: ощадна справа і держ. позики. Держ. позики є осн. формою. держ. кредиту. За правовим оформленням розрізн. держ. позики, що надаються на підставі угод (як правило, це кредити від урядів ін. країн, міжнар. орг-ій і фін. інститутів) і забезпечені випуском ц/п (мобілізація коштів на фін. ринку). Оформлення держ. позик може здійсн-сь двома видами ц/п – держ. облігаціями (середньо- і довгострок. позики) та казначейсь- кими зобов’язаннями (веселями) з виплатою доходу у вигляді % (короткострок., іноді середньостр. позики). Ощадна справа належить до держ. кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки, незалежно від форми власності, діють на комерц. засадах і мобілізовані кошти форм-ть їхні кредит. рес-си. Частина цих рес-в може спрямовуватись на придбання держ. ц/п і т.ч. належати до держ. кредиту. В Укр. дуже широко викор-ся держ кредит, особливо позики, отримані від міжнар. фін.-кредит. установ, які викор-ся в основному на покриття бюдж. дефіциту або як інв-ії під цільові проекти.