54.Валютний курс: сутність, роль та фактори, що визнач. Його дина- міку та рівень.

Валют. курс – це співвіднош., за яким одна валюта обмін-ся на ін., або “ціна” грош. од. однієї країни, що визначена в грош. од. іншої країни. Валют. курс необхідний для: обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів; порівняння цін світ. та нац. ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у нац. або іноз. валютах; періодичної переоцін- ки рахунків в іноз. валюті фірм та банків. Як і будь-яка ціна, валют. курс відхил-ся від вартісної основи – паритету купівельної спроможності валют – під впливом попиту і пропо- зиції валюти. Співвіднош. попиту і пропозиції залеж. від багатьох чинників, серед яких виділ. кон’юн- ктурні та структурні (довгострокові) чинники. Кон’юнктурні чинники пов’яз. з коливанням ділової актив- ності, політ. та військово-політ. обстановки, з чутками, здогадками та прогнозами. Серед структур- них чинників виділ. наступні: 1) зростання нац. доходу (під- вищений попит на іноз. товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноз. валюти); 2) темпи інфляції (чим вищі темпи інф-ії в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють ін. фактори); 3) стан платіжного ба- лансу (активний платіж. баланс сприяє підвищенню курсу нац. валю- ти, а пасивний породжує тенденцію до зниження, оскільки боржники продають нац. валюту на іноземну для погашення своїх зовн. зобов’я- зань); 4) різниця процентних ста- вок у різних країнах (підвищ. %-ої ставки стимулює приплив іноз. кап., а її зниж. відплив кап., в т.ч. нац., за кордон); 5) д-ть валютних ринків та спекулятивні валютні операції; 6) ступінь використ. певної валю- ти на євроринку і в міжнар. розрах-х; 7) ступінь довіри до валюти на нац. та світ. ринках (визанач-ся станом ек-ки та політ. обстановкою в країні тощо); 8) валют. політика (співвіднош. ринкового та держ регул-ня валют. курсу); 9) ступінь розв. фондового ринку, який є коку- рентом валют. ринку.

58.Платіжний баланс: сутність, стр-ра та роль в мех-мі валют. Регул-ня.

Платіжний баланс – це спів- віднош. між валютними платежами ек-них суб’єктів даної країни (рези- дентів) за її ек-ми межами та валют. надходженнями їм з-за ек-их меж країни (від енрезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць). Платіж. баланс відіграє важливу роль у розробці та реал-ії валют. політики. Як модель зовн. ек-их зв’язків країни він дає грунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розв. валют. відн. (зокрема рівень та динаміка його збалансованості за звіт. рік дають можливість визначити причини по- гіршення кон’юнктури валют. ринку та курсу нац. валюти у відпов. році та ймовірну динаміку їх на пер- спективу.

Платіж. баланс має наступну стр-ру: Розділ 1 “Рахунок поточних опе- рацій” : 1) по ст. “Баланс товарів” відобр. всі переміщення товарів через ек-ні межі країни з переходом права власності – експорт відбива- ється у графі “Надходження”, імпорт у графі “Платежі”. Співвіднош. обся- гів надходж. і платежів по цій статті назив. торговим балансом. 2) по ст. “Баланс послуг” враховується рух коштів у зв’язку з обміном між рези- дентами і нерезидентами різнома- нітними послугами (трансп., комуні- кац., туристич., культурними тощо). 3) по ст. “Доходи” врахов. рух кош- тів, пов’яз. з доходами фіз. осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих, портфельних та ін. інв-ій. 4) по ст. “Поточні трансферти” вра- хов. рух коштів на безеквівалентних засадах – гуманітарна та техн. допомога, внески до фондів міжнар. орг-ій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фіз. особам.

Розділ 2 “Рахунок операцій з капіталом та фін-х операцій”: 1) по ст. “Капітальні трансферти” врахов. всі операції, пов’яз. з пере- дачею права власності на осн. капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух варт. здійсн-ся на еквівалентній основі. 2) у розділі “Фінас. рахунок” показуються операції з купівлі-продажу та пога- шення фін. вимог однієї країни до інших зі зміною власності на фін. активи або пасиви країни. Усі фін. операції поділ. на три групи – “Прямі інв-ії”, “Портфельні інв-ії”, “Інші інв-ії”. У статтях Розділу 3 “Резервні активи” відображ. централізований золотовалютний запас країни (моне- тарного золота, депозитів у СДР в іноз. банках, резервна позиція в МВФ, іноз. ц/п та ін. фін. вимоги); їх призначення – збалансування платіж. балансу. Щоб урівняти заг. обсяги надходжень і платежів, у баланс уведена ст. “Помилки та упущення”, по якій проставляється необхідна для збалансування сума.

55.Ек-ні основи, режими та мето- ди регул-ня валют. курсів. Режим валют. курсу в Україні.

Базою валют. курсу до сер. 70-х р. був офіційний золотий паритет ва- лют. Нині основою визнач. валют. курсів є співвіднош. купівельних спроможностей нац-х валют. Купівельна спроможність валюти – це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за нац. грош. од. Зміна валют. курсу від- повідає динаміці рівнів цін у різних країнах.

Сучасні типи режимів валют. курсів у світ. валют. сис-мі включ. фіксо- ваний та плаваючий режими. При фіксованому режимі валют. курс фіксується до однієї валюти або “кошика” валют (у сучасних умовах його пітримує центр. банк). Плава- ючі курси змін-ся залежно від попиту і пропозиції на валют. ринку. Плаваючий курс дає змогу нівелю- вати (деякий час) зовн. вплив та оперативно досягти рівноваги платіжного балансу, забезпечити автономність монетарної політики, але не обмежує інфляцію.

Гол. методами регул-ня валют. курсу є валютна інтервенція та дисконтна політика. Валютна інтервенція – це пряме втручання центр. банку або казначейства у валют. ринок. Вона зводиться до купівлі ЦБ або казначейством іноз. валюти, коли її пропозиція надмірна та курс низький та продажу, коли курс іноз. валюти високий. Часто валют. інтервенція викор-ся для підтримання курсу нац. валюти на зниженому рівні для здійснення валютного демпінгу – знецінюван- ня нац. валюти з метою нарощуван- ня експорту товарів за цінами, нижчими за світові. Валют. демпінг слугує засобом боротьби за ринки збуту. Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центр. емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Підвищуючи дисконтну ставку у періоди погіршення стану платіжного балансу, ЦБ стимулює приплив капіталів з країн, де дисконтна ставка нижча, тобто сприяє поліпшенню стану платіж- ного балансу (цей спосіб може бути ефективний лише за умови, що рух капіталів між країнами зумовлений пошуками більш прибуткового їх розміщення, а не невпевненістю у збереженні капіталів у країні). Методами валют. регул-ня є також девальвація та ревальвація – зниження та підвищ. валют. курсу. Причинамиїх є інфляція та неврівно- важеність платіжного балансу, розрив між купівельною спромож- ністю грош. од. Мета девальвації - зниження офіц. курсу для стимулю- вання експорту та стримування імпорту. У сучасних умовах вони явл. собою лише метод приведення офіц. курсу у тимчасову відповід- ність з дійсним, що склався на ринку, а не засіб стабілізації валют. курсу.

Україна використовувала кілька ре- жимів валют. курсу – від плаваючого (92р.) до фіксованого (93р.) з по- дальшим переходом до керованого плаваючого кусу (97р.) і до вільного плавання (2000р.). Режим керова- ного плавання означає, що уряд виходить на ринки іноз. валюти, щоб вплинути на валют. курс, але не зобов’язується підтримувати його на стабільному (незмінному) рівні (прикладом може бути запровад- жений в Укр. з 1 вересня 1997р. т.з. "валютний коридор“). З березня 1999р. НБУ встановлює офіц. обмін- ний курс гривні відносно дол. США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених ко- мерц. банків на міжбанківському валют. ринку.