51.Поняття валюти та валют. Відн. Конвертованість валюти, її суть, види, значення та перед- умови.

Не дивлячись на широке застосу- вання, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літ-рі, але найбільш прийнятним є визнач. валюти як будь-яких грош. коштів, форм-ня та використ. яких прямо чи опосередковано пов’яз. із зовн.екон. відносинами. Валюта класифік-ся за кількома критеріями, осн. з яких є емітентська належність валюти. За цим критерієм виділ.: нац. валюту, яка вираж. в грошах, що еміт-ся нац. банк-ою сис-мою; іноз. валюту, вираж. в грошах, що еміт-ся банк-ми сис-ми ін. країн; колективну валю- ту, вираж. в особливих міжнар. грош. од., що еміт-ся міжнар. фін.-кредит. установами і функціон. за міждерж. угодами (СДР, євро). За режимом використання валюти поділ. на: неконвертовані і конвер- товані. Неконвертованими є валю- ти, які неможливо вільно обміняти на іноз. валюти за ринк. курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується.

Конвертованими є валюти, які вільно обмін-ся на валюти ін. країн за курсом, що форм-ся у встанов- леному порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвер- тованою валюта стає не стихійно, а забезп. Дежавою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досяг- нення товарно-грошової збалансо- ваності, розв. вільних товарних і валют. ринків, запровадж. орг-но-рпавових основ валютного регулюв. тощо. Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями: 1) за повнотою конвер- тації: повна конвертованість – означає можливість вільного обміну нац. валюти на іноземну для всіх категорій власників та всіма видами цілей та операцій (20 валют, серед яких окремо ще виділ. 5 резервних валют); часткова конвертованість валюти означ., що нац. валюта обмін-ся на іноземну з певними обмеженнями. 2) за видами суб’єк- тів: зовнішня конвертація нац. валю- ти дозволена тільки для нерезиден- тів та внутрішня – для резидентів; 3) за хар-ром екон. операцій, що обслуг-ся конвертованою валютою: поточна конвертація, яка поширю- ється тільки на платежі за поточ. операціями та капітальна тільки на платежі за рухом капіталу.

Валютні відносини – це сукупн. ек-их відн., які виникають у процесі взаємного обміну рез-ми д-ті нац. госп-в і обслуговується валютою. Залежно від ек-го призначення валютних платежів у валют. відн. можна виділ. наступні складові: 1 - міжнар. розрах-ки за зовн. торгі- вельними операціями; 2- одержання і погашення різних видів міжнар. позичок; 3- переміщення валюти при здійсненні зовн. інвестицій; 4- пере- міщення валюти при наданні ек-ої і техніч. допомоги; 5- операції з купів- лі-продажу валюти на внутр. і зовн. валют. ринках. Рівень розв. валют. відн. країни залежить від рівня інтеграції її ек-ки у світ. госп-во.

52.Валютний ринок: суть та стр-ра, чинники, що визнач. Кон’юнк- туру валют. Ринку.

За своїм ек-м змістом валютний ринок – це сектор грош. ринку, на якому урівноважуються попит і про- позиція на такий специф. товар, як валюта. За своїм призначенням та орг-ою формою валютний ринок – це сукупнітсь спец. інститутів і мех-мів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купу- вати нац. та іноз. валюту на основі попиту і пропозиції. Валют. ринок має свою стр-ру, яка включає: нац. (місцеві) валюні ринки, які обмежу- ються ек-м простором конкретної країни і регул-ся її нац. валютним закон-вом; міжнар. валют. ринки, що сформув. у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції; світовий валют. ринок, який об’єднує міжнар. валют- ні ринки завдяки розв. новітніх засо- бів телекомунікацій та інформац. технологій. Валют. ринок можна також класифік. і за ін. критеріями: 1) за хар-ром операцій (ринок кон- версійних операцій, ринок депозит- но-кредитних операцій); 2) за територ. розміщенням (європейсь- кий, північно-америк., азіатський та ін.); 3) за видами конверсіних опера- цій (ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо); 4) за формою валюти, якою торгують (ринок безготівкових операцій, ринок готівки).

Стан кон’юнктури валют. ринку ви- являється у зміні співвіднош. між попитом і пропозицією окремих ва- лют, що, в свою чергу, є ключовим чинником впливу на валют. курс. Усі чинники поділ. на 3 групи: 1) Курсоутворюючі чинники (базові) - стан платіжного балансу країни, обсяги ВНП, які вир-ся в країні, внутр. і зовн. пропозиція грошей, %-ні ставки в країнах, валюти яких порівнюються, спів -віднош. внутр. цін країни з зовн. 2) Регулюючі чинники – заходи прямого держ. регул-ня (фін.-бюдж. політика, квотування і ліцензування, регулюв. цін тощо), структурні чин- ники. Вони вплив. на кон’юнктуру ринку через зміну курсоутвор. чин- ників. 3) Чинники кризо- вого хар-ру – дефіцит держ. бюджету, без- контрольна емісія та інфляція, штучне і надмірне регулювання цін, висока монополізація вир-ва. Ці чинники виник. при порушенні динамічної рівноваги ек-ки, послаб- люють дію курсоутворюючих чин- ників та знижують результативність регулятивних заходів держави.

53.Ф-ії та операції валют. ринку.

Валют. ринок виконує певні ф-ії, в яких виявляється його призначення й ек-на роль. Осн. його функціями є: 1) забезпечення умов та мех-мів для реал-ії валют. політики держа- ви; 2) створ. суб’єктам валют. відн. передумов для своєчасного здійс- нення міжнар. платежів за поточ- ними і кап-ми розрах-ми та сприян- ня завдяки цьому розв. зовн. торгів- лі; 3) забезпечення прибутку учасни- кам валют. відн.; 4) форм-ня та урів- новаження попиту і пропозиції валю- ти і регул-ня валют. курсу; 5) стра- хув-ня валют. ризиків; 6) диверсифі- кація валют. резервів.

Ці ф-ії реал-ся через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій, під якими розуміють будь-які платежі, пов’яза- ні з переміщенням валют. цінностей між суб’єктами валют. ринку. Ці операції класифікують за кількома критеріями: 1) за терміном здійс- нення платежу з купівлв-продажу валюти: касові операції на умовах поставки валюти не пізніше другого роб. дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у моментїї підписання; строкові валют. опера- ції полягають у купівлі-продажу валют. цінностей з відсрочкою поставки їх на термін, що пере- вищує 2 роб. дні. 2) за мех-мом здійснення операцій: операції спот; форвардні операції, що полягають в купівлі-продажу валюти між 2-ма суб’єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укла- дання контракту; ф’ючерсні операції – теж є різновидом строкових опера- цій, в яких два контрагенти зобов’я- зуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди; опціонні операції, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право купити чи продати другому певну суму валюти в уста- новлений строк (чи протягом певно- го строку) і за узгодженим сторона- ми курсом. 3) за цільовим призна- ченням: операції з метою одержан- ня валюти для здійснення платежів за міжнар. розрах-ми; операції з метою страх-ня від валют. ризиків; операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції. 4) за формою здійснення: безготів- кові і готівкові. 5) за масштабами операцій: оптові (між банками) та роздрібні (між банками та їх клієнтами). Крім цих операцій на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валют. операцій, до яких віднос. валютні свопи (комбі- нація 2-ох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійсн-ся одночасно і розраховані на одну і ту ж валюту), арбітражні операції (це комбінація з кількох операцій з купівлі та прода- жу 2-ох чи більше валют за різними курсами з метою одержання додатк. доходу) та ін.