45. Причини інфляції. Монетариський та кейнсіанський підхід щодо визн. Причин інфляції.

У загальному вигляді причини інфляції виводяться з формули: Р=МV/Q, де Р – середній рівень цін, М – маса грошей, V – швидкість обігу грошей, Q – фізичний обсяг виробництва. Основними причинами зростання цін можуть бути збільшення М, зменшення Q, чи обидва чинники обночасно. Найбільш результативним чинником впливу на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті. Оскільки зміна М залежить від динаміки пропозиції грошей, то вважається, що вирішальним чинником інфляції є нарощування пропозиції грошей. Ці положення покладені в основу грошової теорії інфляції, якої дотримуються монетаристи. Вони вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається виключно грошово-кредитною політикою держави. Вона може спрямовувати її на досягнення таких цілей, за яких пропозиція (маса) грошей залишається незмінною, і інфляція буде неможливою. Такими цілями є стабілізація цін та підтримання у рівновазі кон’юнктури ринку. Висновок М.: заходами жорсткої монетарної політики можна стримати інфляцію і створити сприятливі умови для того, щоб економіка самостійно могла подолати кризу. Кейнсіанці сьогодні принципово погоджуються з тезою монетаристів, що інфляція розвивається лише при тривалому зростанні пропозиції грошей, можливому за ліберальної грошово-кредитної політики. Вони вже не заперечують, що дія затратних чинників інфляції, які, на їхню думку, є ключовими, може призвести до безперервного і швидкого зростання цін лише за умови швидкого і тривалого зростання пропозиції грошей. Висновок К.: монетарна політика не повинна заважати розв’язанню внутрішніх суперечностей економіки і мусить бути настільки ліберальною, наскільки це потрібно, щоб забезпечити пропозицію грошей на необхідному рівні.

46.Ек-ні та соц. наслідки інфляції.

У соц. сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівни- ками та підприємцями на користь останніх. Але в реальній дійсності виграш чи втрати від інф-ії можуть мати представники будь-якої соц. групи, що залежить від здатност ітого чи ін. ек-го суб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, домогтися їх адекватного зростання. Існують також соц. групи населення, які не мають можливості захистити себе від втрат внаслідок інф-ії (це передусім пенсіонери, особи, що живуть за рахунок виплат по соц. страхуванню, працівники держ. установ з фіксованим доходом).

Найбільшим же чином негативні наслідки інф-ії проявл. в ек-ій сфері, а саме у вир-ві, кредитній і грошовій системах, держ. фінансах, валютній сис-мі і платіжному балансі країни. Скорочуючи платоспроможний по- пит населення, інф-ія зумовлює звуження ринку збуту товарів народ. спож. , що може викликати змен- шення темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів вир-ва. Інф-ія негативно також впливає на стр-ру споживчого попиту, що дезорганізує госп. зв’язки та вир-во, а також викликає перерозподіл багатства в сус-ві.

В умовах інф-ії екон. суб’єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грош. обіг. Власники грош. коштів не будуть вкладати їх у банки, якщо депозитний процент не компенсує інфляційних втрат; в свою чергу згортатиметься комерц. кредит, оскільки кредиторам невигідно і ризиковано продавати свою пр-цію з відсрочкою платежу. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знеці- нення грошей, оскільки звужу- ється матер. основа їх обігу, а також відбувається розрив традиц. госп. зв’язків, уповільнюється товарообіг, що викликає додаткові витрати обігу. Розвивається глибока криза неплатежів, що пояснюється тим, що випереджаюче знецінення гро- шей порівняно з ростом їх емісії призводить до зменшення реальної цінності грош. маси в обігу. Також постійно зменшується реальна вартість всієї суми держ. доходів, що призводить до зменшення держ. витрат, передусім на соц. потреби, що ще більше загострює соц.-політ. нестабільність у країні. Найбільш відчутним наслідком інф-ії у зовн. екон. зв'я’ках є падіння курсу нац. валюти, що стримує приплив іноз. капіталу, погіршує платіжний баланс країни тощо.