41. Грош-кредитна та фіскально-бюджетна політика в си-мі держ регулювання грош. Обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків кожної з них.

Г/К політика зводиться до ек. рег. через механізми зміни пропоз. (маси) Г та їх ціни (проценти) на Г ринку. Залежно від напряму та темпів змін пропозиції Г та рівня процента розрізняють такі види Г/К політики: 1) експансійна: політика інфляції – допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції Г, через що Г стрімко “дешевіють”, наслідком стає інфляція, темпи якої швидко зростають (негативний вплив на економіку); політика дезінфляції – повільне, контрольоване зростання Г маси і м’яке зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на заданому рівні, стає контрольованою і перетворюється в стимулятор ек. зростання; 2) рестрикційна: політика дефляції – різке, обвальне скорочення пропозиції Г, Г різко “дорожчають”, сукупний попит скорочується (зниження цін і падіння ек. активності); політика рефляції – повільне і незначне скорочення пропозиції Г та рівня процента, що м’яко гальмує ек. активність без глибокого спаду виробництва. Ф/Б політика зводиться до ек. регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фін. ресурсів, фінансування витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх суспільних функцій. Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію. Заходи Ф/Б політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фін. коштів у ек. суб’єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фін. коштів. Переваги Ф/Б політики (кейнсіанство): більш відчутний вплив на активність ек. суб’єктів; реакція ринкової кон’юнктури більш передбачувана; вплив на ринкову кон’єюнктуру виявляється швидше. Г/К політика (монетаризм): абсолютизація здатності економіки до саморегулювання. Недосконалість системи оподаткування та інфляція мають значний вплив на Ф/Б політику, через що Ф/Б і поступається Г/К політиці. Зараз Ф/Б та Г/К політики розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповнюючі політики зі своїми цілями та механізмами впливу на сукупний попит.

42.Суть,цілі та інстр-ти грош-кредит. Політики.

Грошово-кредит. Політика (монетарна) – це комплекс взаємозв”язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених сусп. цілей, заходів, щодо регулювання грош.обороту, які здійснює дер-ва через центральний банк. Монетар. Політиці властиві комплексність, рівноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь визначених цілей; заходи ці реалізуються централь. Банком через механізм грошового ринку. Вона має внутрішньо єдину інституційну основу – грош. ринок і банківську си-му. Монетар. політика являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфіч. цілями, інструментами та роллю в ек. регулюванні.Цілі монетарної політики поділяють на 3 групи: стратегічні, проміжні і тактичні. Стратегічними є цілі, що визначені як ключові в загальекономічній політиці дер-ви. Ними можуть бути зростання ви-ва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Проміжні цілі монетар. Політики полягають у таких змінах певних ек. процесів, які сприятимуть досягненню стратег.цілей. Прикладами проміжних цілей є стримування кон”юнктури ринку або пожвавлення її. Тактичні цілі- це оперативні завдання банківської си-ми щодо регулювання ключових ек. змінних, передусім грош. маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Характерними ознаками тактич. цілей є їх короткостроковість, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість.

Інструменти монетар. Політики можна поділити на 2 групи:1)інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та ек. процеси; 2) інструменти прямого впливу. До 1-ої групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми обов”язкових резервів, процентна політика,рефінансування комер.банків, регулювання курсу нац. валюти. До 2–ої групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій;введення прямих обмежень на кредитування центральним банком комер. банків тощо.