31. Інституційна модель грошового ринку.

Інституційна модель грош. ринку відображає взаємозв’язки між суб’єктами грош. ринку, що реалізується через потоки грошей та інструментів. У заг. вигляді інституц. модель грош. ринку можна подати як схему потоків грошей та інтрументів між 3 групами ек. суб’єктів: тими, що заощаджують гроші; тими, що запозичують гроші; і фін. посередниками. Кредиторами можуть бути будь-які ек. суб’єкти, що заощадили грош. кошти. Це, насамперед, сімейні госп-ва., уряд. структури, вкл. органи місц. самовряд., іноз. фіз. та юр. особи. Позичальниками можуть бути ті ж види ек. суб’єктів, але на перше місце за частотою і обсягом запозичень слід поставити ділові фірми, а потім – урядові сруктури, сімейні господарства, іноземців. За інст. критерієм грош. ринок можна поділити на 2 сектори:

1. сектор прямого фінансув., у якому зв’язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо. Тут виділяють 2 канали руху грошей: -Канал капітального фінансування (покупці назавжди залучають кошти у свій оборот; як інструмент – акції) і –Канал запозичень (покупці тимчасово залучають кошти у свій оборот; як інструмент – облігації та ін ц/п);

2. сектор опосередкованого фінансув., у якому зв’язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фін. посередників., які спочатку накопичують у себе грош. ресурси, а потім продають їх кінцевим покупцям.

32. Ст-ра грош ринку (Г/Р) за окремими критер. Х-ка та зв’язок окремих сегментів Р.

Визначення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями: 1) за видами інструментів, що застосовуються для переміщення Г від продавців до покупців: а) Р позичкових зобов’язань; б) Р цінних паперів; в) валютний Р. Хоча в організаційно-правовому аспекті ці ринки ф-нують самостійно, між ними існує тісний внутрішній зв’язок..2) За інституційними ознаками Г потоків виділяють: а) фондовий Р (переміщення небанківського позичкового капіталу; регулювання – фондові біржі; інструменти – акції та боргові зобов’зання. З-ня цього ринку полягає в тому,що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в ек-ку. б) Р банківських кредитів; в) Р послуг небанківських фін.-кред. установ. 3) За економічним призначенням Г коштів, що купуються на Р (Р грошей – купівля Г коштів на короткий строк; Р капіталу – купівля Г коштів на тривалий термін). Ринок грошей х-ний тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в ек-ці та у фін. сфері. Тому попит і пропоз. тут надто мінливі,а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Характерною особливістю ринків капіталів є те, що попит і пропоз.тут є менш рухливими, рівень % ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей. Між усіма елементами Г/Р існує внутрішній взаємозв’язок, що підтверджує внутрішню єдність Г/Р.

33. Попит на гроші (п/г): сутність, цілі та мотиви п/г. Чинники, що впливають на п/г. Крива п/г.

П/Г – запас Г, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. П/Г пов’язаний зі швидкістю обігу Г оберненою пропорційною залежністю: при зростанні П/Г кожна Г одиниця перебуватиме довше в розпорядженні окремого ек. суб’єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. Цілі П/Г випливають з функцій Г, як купівельного і платіжного засобу (створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб ек. суб’єктів у товарах і послугах) та як засобу нагромадження вартості (багатства) (накопичення Г як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати доход у вигляді відсотків). П/Г можна розділити на 3 частини: 1) П на поточний запас плат. засобів; П на постійний запас Г як форму багатства (для додаткового доходу); П на тривалий запас Г для здійснення майбутніх платежів і одержання додаткових доходів. Мотиви: Трансакційний; Мотив завбачливості; Спекулятивний; Мотив капіталізації. ЧИННИКИ Зміна обсягів виробництва (зміна обсягів нац. доходу) – ключовий чинник впливу на попит. МД=f(Q), де Q – номінальний обсяг ВНП, а МД – обсяг попиту на гроші. Зміна абсолютного рівня цін та реального обсягу виробництва є самостійними чинниками впливу на П/Г. Вплив їх є прямо пропорційним: МД=f(Y, P), де Y – фізичний обсяг ВНП, а Р – рівень цін. Швидкість обігу Г (чинник зміни норми процента: вплив – обернено-пропорційний (вища швидкість – менший П/Г і навпаки). МД=f(R), де R – норма доходу на капіталізовані активи. Новітні чинники: накопичення багатства (прямо пропорційний вплив); інфляції (впливає в кількох напямках); очікування погіршення кон’юнктури ринків (П/Г скорочується). ЗАГАЛЬНА ФОРМУЛА: МД=(Y⁺,P⁺,R^-,B⁺,I^-,O^-)¹, де Y – реальний обсяг ВНП, Р – середній рівень цін, R – рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи, В – обсяг багатства, І – рівень інфляції, О – очікування змін ринкової кон’юнктури. Знак ПЛЮС – пряма залежність, а МІНУС – обернена.

Крива П/Г. По вертикалі – норма очікуваного доходу, по горизонталі

- обсяг П/Г. Сукупність кривих (МД) – функціональна зміна П/Г в залежності від зміни номінального обсягу ВНП та зміни норми очікуваного доходу (альтернативної вартості зберігання грошей).

Вертикальні прямі (криві) (ПК) – зміна поточної каси як трансакційної складової П/Г.

Я кщо ВНП збільшується – крива (МД) йде вправо і вверх, якщо зменшується – вліво і вниз. Разом з МД рухається і ПК.