1. Числівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

н п ять р .п яти (п ятьох)д. п яти (п ятьом) 3. п 'ять (п 'ятьох) о. п ятьма (п 'ятьача)

м. на п яти (п 'ятьох)

Запам 'я тай те:

- в усіх відмінках, крім називного, маємо паралельні форми. У всіх складних числівниках на -дня? ь, -лесят -відмінюється тільки друга частина:

- у числівниках одинадцять, чотирнадцять наголошується склад-на-, на відміну від російської мови. Але у знахідному відмінку - наголос на закінченні -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох:

- у числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування і з с, о: шести, семи, восьми.

Числівники сорок, дев'яносто, сго в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення -а (сорока, дев 'яноспш. ста!.

3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:

Н. двісті триста п'ятсот

Р. двохсот трьохсот п 'ятисот

Д. двомстам трьомстам п'ятистам

3. двісті триста п'ятсот (п'ятисот) (двохсот) (трьохсот)

О. двомастами трьомастами п'ятьмастами

14. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах

У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.

У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на -лпять зберігається пом'якшення після кінцевого приголосного т. Усередині такого складного числівника пом'якшення після т немає. Наприклад: п 'ятсот, п ятдесят, шістсот, п ятнадцять, дев 'ятсот. Але в орудному відмінку в числівниках: три, п'ять, шість, дев'ять, десять зберігається пом'якшення кінцевого приголосного основи. Наприклад: трьома, п я тьма (п ятьома), шістьма (шістьома}. Зберігається пом'якшення в усіх числівниках на -дцять в орудному відмінку: дванадцятьма (дванадцятьома), дев'ятьма (дев'ятьома), шістнадцятьма (шістнадцятьома).

У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово: дев'ять тисяч п'ятсот третій - ...третього (третіх), третьому (третім), третього (третіх), третім (третіми), на третьому (третіх).

6. У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник - як порядковий: дві п'ятих, двом п'ятим, двома п 'ятими; три десятих, трьом десятим, трьома десятими і т. д.

7. Неозначені числівники багато, небагато, кілька, декілька - відмінюються як числівники п'ять, шість (

Збірні числівники обидва, обидві відмінюються у непрямих відмінках так: обох, обом, обома, (на) обох.

Збірні числівники двоє, троє, п'ятеро та ін. - - у непрямих відмінках мають форми кількісних числівників (два. три. п 'ять).

21 ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ

Складні іменники пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться:

1. Складні іменники, утворені з двох основ зі сполучними голосними -о, -е, -є:

а) одна з основ дієслівного походження:дощомір, хлібороб

б) одна з основ прикметникового походження, інша іменникового: чорнозем, чистотіл;

в) обидві основи іменникові: верболіз, лісостеп

2. Складні іменники, утворені з двох чи кількох основ без сполучних голосних:

а) іменники, що складаються з числівника у формі родового відмінка та іменника: п 'ятитонка, сімдесятиріччя;

б) іменники з першою дієслівною частиною у формі другої особи однини наказового способу: перекотиполе, Непийвода, Перебийте,

в) іменники з першою частиною nie-, напів-, попу-: півкниги, півогірка, пів'яблука, напівавтомат, полукіпок.

1. Складні іменники, утворені з двох іменників без сполучних голосних. Сюди належать:

а) іменники, що означають протилежні за змістом понятття: купівля-продаж;

б) іменники, що складаються з назв близьких за змістом понять: хліб-сіль, щастя-доля;

в) іменники, що означають професію, спеціальність, учений ступінь, державну посаду, військове звання: лікар-еколог, прем 'єр-міністр, генерал-полковник;

г) іменники на позначення казкових персонажів: Лисичка-Сестричка, Зайчик-Побігайчик;

д) іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, названого другим словом: вакуум-фільтр, гама-фотон, блок-система, козир-дівка;

е) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-ден;

є) іменники - складні терміни, одне слово в яких є назвою родового поняття, а інше - видового: гриб-паразит, жук-носоріг, заєць-русак;

ж) складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Івано-Франківськ:

2. Складні іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді^, міні-, обер-, унтер-: віце-президент, екс-чемпіон;

3. Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост.

4. Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: мати-й-мачуха, чар-зілля.

5. Скорочені іменники, в яких наводяться початок і кінець слова: б-ка - бібліотека, вид-во -видавництво, ін-т - інститут.

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Складні прикметики пишуться разом і через дефіс. Разом пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: лісостеповий, радіофізичний, самохідний.

2. Складні прикметники, утворені від сполучення слів, залежних одне від одного:

а) від прикметника з іменником: народногосподарський (народне господарство), східнослов'янський (східні слов яни);

б) від числівника з іменником: двадцятиповерховий, п ятнадцятирічний (але: 125-річний);

в) від дієслова з іменником: сталетопний, деревообробний, машинобудівний;

г) від прислівника з прикметником чи дієприкметником: тяжкохворий, свіжозрубаний.

3. Складні прикметники-терміни: складносурядний, новогрецький, дрібнокаліберний, геологорозвідувальний. Через дефіс пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс: віце-президентський (віце-президент), унтер-офіцерський (унтер-офіцер).

2. Складні прикметники, між частинами яких встановлюється сурядний зв'язок (можна поставити сполучник і): південно-східний, мовно-літературний, навчально-виховний, масово-політичний.

3. Складні прикметники, що означають різні кольори або відтінки кольорів: жовто-зелений, блідо-рожевий (але: жовтогарячий - один колір), а також ті, що виражають якість із додатковим відтінком: кисло-солодкий, гіркувато-солоний.

4. Складні прикметники, перша основа яких закінчується на -ико (-іко): історико-культурний, механіко-математичний.

5. Складні прикметники з першою частиною воєнно-, військово-; військово-морський, воєнно-стратегічний (але: військовозобов 'язаний, військовополонений).

6. Складні прикметники, в яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомоги сполучного голосного о або е: м'ясо-молочний, крохмаяє-патоковий.

7. Складні прикметники, в яких повторюються ті самі або споріднені слова з метою підсилення значення: білий-білий, давній-прадавній.

8. Складні назви проміжних сторін світу: південно-східний, північно-західний.

Правопис складних числівників

Разом пишуться:

а) складні кількісні числівники: одинадцять, п'ятдесят, триста (трьохсот, трьомстам);

б) складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний: дев'ятисотий, тридцятисемитисячний, п'ятсоттридцятитисячний, двохсотий, шістдесятип'ятимільйонний, багатотисячний, кількамільйонний.

Окремо пишуться:

а) складені кількісні та порядкові числівники: тисяча п'ятсот тридцять вісім, тисяча дев'ятсот вісімдесят восьмий;

б) порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною й под., теж пишуться окремо: три з половиною тисячний загін.

Через дефіс пишуться:

а) порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 7-й, 10-ї, 11-го, 35-мільйонний, 3-тисячний;

б) складні займенники з компонентами -будь, -не-будь, казна-, хтозна-: хтозна-скільки, скільки-небудь іт. ін.

22 Дієсловом називається частина мови, що означає дію або стан предмета як процес.

1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, знаменувати, подається, символізувати, формулюючи й т. ін.

2. Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовлені. В писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Саме інфінітив у наказах та розпорядженнях надає висловленню категоричності (доручити, звільнити, призначити, а не доручить, звільнить, призначить).

3. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях уживають неозначену форму дієслова (інфінітив).

4. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм (допомагає, а не допомога)

5. Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини: (ми вимагаємо, дирекція звертається, рівень інфляції становить).

Теперішній час може вживатися у значенні майбутнього, коли треба підкреслити обов'язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10-й годині, мітинг розпочинається завтра об 11.00).

6. Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся-, -сь-: слід писати Роботу аналізують за такими вимогам, а не Робота аналізується за такими вимогами.

23 Дієсловом називається самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних формах способу, часу, виду, стану, особи, перехідності/неперехідності. Дієслово відповідає на питання що робити? що зробити? що робить? що зробить? що зроблено? що робивши? тощо.Основні форми дієслова: 1) Неозначена форма дієслова — означає дію, стан як процес, і відповідає на питання що робити? що зробити? (читати, прочитати). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан. У реченні може виступати будь-яким членом. 2) Особове дієслово — означає дію, стан предмета відносно до особи, відповідає на питання що роблю/зроблю? що робимо/зробимо? що робиш/зробиш? що робите/зробите? що робить/зробить? що роблять/зроблять? (читаю, прочитаю). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, число, особа або рід; у реченні виступає присудком. 3) Дієприкметник — вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питання який? яка? яке? які? (прочитаний, прочитані). Має такі морфологічні ознаки: стан (активний/пасивний), вид, час, число, рід, відмінок. У реченні виступає означенням або іменною частиною складеного іменного присудка. 4) Дієприслівник — означає додаткову дію, відповідає на питання що роблячи? що робивши? що зробивши?(читаючи, прочитавши). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, час. У реченні виступає обставиною.За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього для дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу. До І дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете  (-єте), -уть (-ють). До ІІ дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).У дієсловах на -ться вимовляється звук [ц'] і завжди пишеться м’який знак (вернеться, дивляться). У дієсловах на -шся вимовляється звук [с'], але м’який знак не пишеться (вернешся, задивишся).

24 На відміну від таких слів, як ходьба, молотьба, ця частина мови не називає дію, а характеризує її у часі (ходжу - ходив - буду ходити). Час - специфічна категорія граматики, притаманна тільки дієслову. Це певна умовність, яка дозволяє словам стати дієсловами з появою процесуальних форм: категорії часу, виду й особи.

Якщо, наприклад, проаналізувати словосполучення жовтий лист і жовтіючий лист, то можна зробити висновок, що за граматичними озна­ками вони нічим не відрізняються (відповідають на однакове питання який?; пояснюють іменник, узгоджуючись з ним у роді, числі й відмінку; мають однакові закінчення), але за лексичним значенням - це різні слова: жовтий має постійну ознаку, а жовтіючий - ознаку, змінну у часі, тобто дійову ознаку. Ось чому перше слово - це прикметник, а друге - дієпри­кметник.

Ще більше підстав класифікувати слова типу вивчаючи, замислившись як форми дієслова - дієприслівники. Справа у тому, що за граматичними озна­ками, як і прислівники, вони не змінюються й відповідають на ті самі питання, але лексично характеризують додаткову дію, що відбувається одночасно з основною: Він йшов (основна дія), замислившись (додатко­ва дія).

Таким чином, до поняття "дієслово" належить п'ять форм: інфінітив (написати, вчитися); безособова форма (написано, забуто); дійсний (працюю, вчилася, прочитаю), умовний (працював би) і наказовий спосо­би дієслова (працюй); дієприкметник (працюючий) і дієприслівник (від­почиваючи - відпочивши).

Дієслова мають доконаний або недоконаний вид (писати - написати); можуть бути перехідними, якщо вимагають після себе іменник або займенник у знахідному відмінку без прийменника (виконувати завдання) і неперехідни­ми; змінюватися за особами, числами (я пишу, ти пишеш, вони пишуть) і в минулому часі за родами (світив, світила, світило).

У теперішньому часі та в простій формі майбутнього часу дієслова ро­зрізнюються за дієвідмінами.

До першої дієвідміни належать дієслова, у яких при відмінюванні в усіх закінченнях (крім першої особи однини) з'являється звук [е], а в тре­тій особі множини - -уть (-ють): будую, будуєш, будує, будуємо, будуєте, будують. В інфінітиві такі дієслова закінчуються не на -ити (будувати).

До другої дієвідміни належать дієслова, у яких при відмінюванні в усіх закінченнях (крім першої особи однини) з'являється звук [и], а в третій особі множини —ать (-ять): зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять. В інфінітиві такі дієслова закінчуються на -ити (зробити).

До жодної з дієвідмін не належать слова на -поеісти (доповісти), а також слова дати і їсти. Дієслово бути змінюється у парадигмі першої ді­євідміни.

Дієприкметник поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими. З одного боку, дієприкметник указує на дію, має вид (доконаний чи недоко- наний) і буває перехідним чи неперехідним (співаючий пісню птах - спій­маний птах), а з іншого, пояснює предмет і змінюється за родами, числами й відмінками (достигле яблуко, достиглого яблука, достиглому яблуку то­що). Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює діє­прикметниковий зворот, який виділяється комами, якщо стоїть у реченні після означуваного слова: Траншея, еирита е поений профіль, спускаєть­ся все нижче (О.Гончар).

Дієприслівник називає додаткову дію, поєднуючи в собі дієслівні ознаки (вид) з прислівниковими (незмінюваність): відпочиваючи - відпочи­вши. Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперіш­нього часу (третьої особи множини) за допомогою суфіксів -учи або -ючи для дієслів першої дієвідміни (кажучи, сміючись) і -ачи або -ячи для діє­слів другої дієвідміни (лежачи, говорячи). Дієприслівники доконаного ви­ду утворюються від форми минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (доповівши). Дієприслівники і дієприслівникові звороти зав­жди виділяються комами.

25 З метою збільшення кількості інформації на одну одиницю мовлення в документах часто використовують дієприкметникові та дієприслівникові звороти.. Дієприслівникові звороти завжди несуть додаткову інформацію, підкреслюють ту чи іншу думку, явище чи подію. 1. Обов’язковою умовою використання дієприслівникових зворотів є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом – присудком, а друга дієприслівниковим зворотом, повинні виконуватися однією і тією ж особою, або відноситись до однієї особи. Наприклад: Виклавши проблему, учасники переговорів зважують, чи можна досягти домовленості. 2. Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини.; умови. Тому слід пам’ятати про це при заміні підрядного речення його варіантом – дієприслівниковим зворотом. Не можна «Читаючи роман, серце наповнюється болем...». Треба «Коли читаєш роман, серце наповнюється болем...». 3. Часто допускають помилки в неозначно-особових реченнях на зразок: Через декілька днів, ще не встигнувши познайомитися з дільницею,інженеру запропонували прийняти цех. Дієприкметниковий зворот може бути розташований як перед означуваним словом, так і після нього: книга, прочитана мною; прочитана – мною книга. Синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудови простих речень і складних речень, їх зв’язки, послідовність і правильність побудови. Знання синтаксису, уміння будувати прості і складні речення, конструювати тексти забезпечать правильність документів.

26 Прислівник — незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан чи ознаку предмета.

На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.

Лексичне значення прислівника зумовлене тими частинами мови, від яких він утворюється (день- вдень, мій- по-моєму, осінь- восени).

Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).

Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення- обставини (Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки задихнувся). Інколи прислівник виступає у ролі присудка (Сонце низенько, то й вечір близенько).

У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником. Прислівники поділяють на: означальні та обставинні. Означальні прислівники: • якісно-означальні (як?): тихо, добре, наполегливо, погано, пішки, бігом, верхи ; • кількісно-означальні (скільки? якою мірою?): багато, надзвичайно, мало, надвоє, тричі, трохи, дуже; • способу дії (яким способом?): гуртом, по-юнацькому, по-нашому. Обставинні прислівники: • місця (де? куди? звідки?): тут, вліво, зверху, вгорі, згори, вперед, звідусіль, там, десь, поруч, звідти, туди; • часу (коли? доки? відколи?): сьогодні, вранці, здавна, торік, вчора, завтра, доти, завжди, досі, тоді, довіку; • мети (для чого?): наперекір,навмисне, напоказ; • причини (чому?): згарячу, спересердя, спросоння,ненароком.

27 Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від. У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень: 1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти: на підприємстві, при фірмі, до керівництва. 2) часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, після: за звітний період (за весь час), у звітний період (протягом часу, за який звітують), о восьмій годині, під час перевірки, через тиждень, у зазначений термін; 3) причинових – від, через, з, за, у зв'язку, в силу, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: у силу обставин, з нагоди ювілею,через хворобу, за умови, у зв'язку з відсутністю, всупереч розпорядженню.4) мети – для, на, про, заради, щодо, задля: на випадок, заради успіху, щодо покращення, для місцевих потреб, на місцеві потреби. 5) допустовості – при, всупереч, окрім, незважаючи на, відповідно до: всупереч правил, окрім роботи, незважаючи на попередження, при нагоді. У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо на адресу. Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та. Сполучник і вживається:1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і її стабільність;2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до засідання;3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією; 4) після паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...;5) при зіставленні понять: доходи і витрати, спад і піднесення.Сполучник й уживається:1) між голосними: контрольні цифри й обов'язкові держзамовлення;2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й чинності дій, встановлення господарських зв'язків й укладення договорів. Сполучник та вживається 1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої фірми;2.)для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.

28 Сполучник – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

За значенням сполучники бувають:

1. Сурядні – для з'єднання однорідних членів або рівноправних речень. Вони поділяються на:

- єднальні: і, й, та (у значенні і), також, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;

- пртиставні: а, але, та (у значенні а),зате, проте, однак, все ж;

- розділові: або, чи, то, або...або, чи...чи, то...то, чи то... чи то.

2. Підрядні – для приєднання підрядних речень до головного. Вони поділяються на:

- часові: як, перед тим як, після того як, тим часом як, як тільки, щойно;

- причинові: бо, тому що, через те що, оскільки;

- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;

- умовні: якщо, якби, коли б;

- допустові: хоч, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;

- наслідковий: так що;

- порівняльні: як, що, мов, немов, немовби, неначе, наче, ніби, нібито.

Як засіб милозвучності використовується чергування сполучників і - й - та.

Сполучник і вживається:

1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і її стабільність;

2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до засідання;

3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією;

4) після паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...;

5) при зіставленні понять: доходи і витрати, спад і піднесення.

Сполучник й уживається:

1) між голосними: контрольні цифри й обов'язкові держзамовлення;

2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й чинності дій, встановлення господарських зв'язків й укладення договорів.

Сполучник та вживається:

1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої фірми;

2.)для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.

29.Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.

За походженням прийменники поділяються на прості (первинні) і похідні (вторинні). До простих належать прийменники: в, до, від, у, з, за, над, під, при, про, через, без, для, по, серед.

Похідні прийменники: попід, навколо, спереду, поза, понад, перед, близько, посеред. Вони утворилися від інших частин мови і не використовуються як префікси дієслів.

За будовою прийменники поділяються на:

п р о с т і: в, у, до, на, з, за, під, перед і т. д.;

складні: з-за, з-між, з-над, з-поза, з-поміж, з-під, з-понад, поміж, проміж, заради, утворені сполученням двох або кількох простих прийменників;

складені: з метою, в галузі, під час, по лінії, поруч з, незалежно від, незважаючи на, відповідно до, у зв'язку з,

утворені з одного або двох прийменників, іменника з прийменником, прислівника з прийменником. їх ще називають прийменниковими зворотами.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.

СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПЕРЕКЛАДУ УСТАЛЕНИХ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ ДІЛОВОГО СТИЛЮ

В адрес — на адресу

Ввести в состав — ввести до складу

В защиту — на захист

В двух шагах — за два кроки

В семь часов — о сьомій годині (на сьому...)

Войти в комнату — зайти до кімнати

На протяжении дня — протягом дня

На следующий день — наступного дня

Не глядя на... — не дивлячись на...

Несмотря на... — незважаючи на...

Не по силам — не під силу

По заказу — на замовлення

По закону — згідно з законом

По моим сведениям — за моїми відомостями

По поручению — за дорученням

По приказу — за наказом

По просьбе — на прохання

По собственной воле — з власної волі

ПО собственному желанию — за власним бажанням

Послать по почте — надіслати поштою

Поставить в пример — поставити за приклад

Поступать в университет — вступати до університету

По требованию — на вимогу

По указанию — за вказівкою

Прийти по делу — прийти у справі

Принять во внимание — взяти до уваги

Принять к сведению — взяти до відома

При любой погоде — за будь-якої погоди

Приплось по вкусу — припало до смаку

Работать по схеме — працювати за схемою

Согласно приказу — згідно з наказом

Читать на украинском языке — читати українською мовою