- •1.Лексичні особливості професійного мовлення.
- •Синоніми
- •2. Системні зв’язки в лексичному складі мови та їх використання у фаховій мові.
- •3.Однозначні та багатозначні слова у професійному спілкування.
- •4.Фразеологічне багатство сучасної української мови.Фразеологія фахового мовлення.
- •5. Мовні засоби в науковому стилі
- •6. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •7. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •8. Способи творення термінів
- •9.Питоме і чуже в термінології. Українізація іншомовних слів.
- •10.Поняття морфологічної норми.
- •11.Вживання іменника у професійному мовленні.
- •12.Категорія роду. Нормативність уживання форм роду іменника.
- •13.Особливості роду іменника на позначення професій, посад, звань.
- •15.Нормативність творення та вживання форм числа іменників.
- •16.Складні випадки творення відмінкових форм іменників.
- •17.Вживання прикметника у професійному мовленні.
- •18.Ступенні порівняння якісних прикметників.
- •19.Відмінювання прикметників
- •20. Правила використання числівників у ділових паперах. Відмінювання числівників.
- •21.Особливості правопису іменників,числівників,прикметників.
- •22.Вживання дієслова у діловому мовленні.
- •23. Граматичні форми дієслова.
- •24.Специфіка творення, правопису та вживання дієслів і дієслівних форм.
- •26. Прислівник у професійному мовленні.
- •27. Норми вживання й правопису службових частин мови в ділових паперах.
- •29.Прийменник.Значення прийменників у текстах ділового мовлення.
- •30.Прийменник і милозвучність мови (чергування з — із — зі в — у).
- •31. Правопис часток.
- •32.Особливості синтаксичних засобів офіційно-ділового стилю в українській літературній мові.
- •33.Словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за семантико-синтаксичними відношеннями. Зв'язки слів у словосполученні.
- •34. Речення як основна синтаксична одиниця.
- •35.Типи речень. Просте двоскладне речення.
- •36.Головні та другорядні члени речення.
- •37.Односкладне речення в системі простого речення. Типи односкладних речень.
- •38.Просте ускладнене речення. Речення з однорідними та відокремленими членами.
- •39.Звертання як синтаксичні категорія.
- •40.Вставні слова, словосполученння і речення. Вставлені компоненти.
- •41.Синтаксичні особливості використання складних речень у діловому мовленні.
- •42.Типи складних речень. Складносурядні речення.
- •43.Складнопідрядні речення. Безсполучникові складні речення.
- •44.Пряма та непряма мова, специфіка її використання у професійному мовленні.
17.Вживання прикметника у професійному мовленні.
Прикметник - це самостійна частина мови, яка виражає постійну ознаку предмета в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. Ознака предмета, названа прикметником, може бути безпосередньою або вираженою через стосунок до інших предметів, осіб, явищ, дій, станів, кількості, обставинної ознаки. Відповідно до значення прикметники поділяють на три розряди -якісні, відносні, присвійні. Якісні прикметники виражають безпосередню ознаку предмета, пов'язану з називанням кольору, розміру, форми, смаку, зовнішніх чи внутрішніх властивостей предмета, напр.: синій, малий, солодкий, лисий, спокійний.Спеціальними засобами вираження міри вияву порівнювальної ознаки є форми ступенів порівняння. Ступені порівняння - це граматична категорія прикметників, яка ґрунтується на протиставленні форм якісних прикметників, які називають ознаку, виражену більшою чи меншою мірою порівняно з такою самою ознакою в іншому предметі чи в тому самому предметі, але в різні періоди його розвитку.Розрізняють два ступені порівняння - вищий та найвищий, кожен з яких має просту та складену форми вираження: 1. Проста форма вищого ступеня твориться від основи якісного прикметника за допомогою суфіксів -ш-, -іш-, вибір яких зумовлений законами милозвучності, пор.: дорогий — дорожчий, але теплий — теплішийОкремі прикметники утворюють форму вищого ступеня від іншої основи, напр.: гарний — кращий і ліпший, поганий — гірший, великий — більший. Процес творення простої форми прикметників за допомогою суфікса -ш від іменників з кінцевими приголосними г, з, ж, с супроводжується чергуванням (суфікси -к, -ок при цьому усікають-ся), напр.: дорогий — дорожчий, близький - ближчий, дужий — дужчий, високий — вищий. Додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня твориться проста форма найвищого ступеня порівняння, напр.: дорожчий — найдорожчий, тепліший — найтепліший, кращий — найкращий, гірший - найгірший, більший – найбільший
2. Складена форма вищого ступеня твориться додаванням слів більш abo менш до прикметника, напр.: більш (менш) дорогий, більш (менш) теплий, більш (менш) гарний. Для творення найвищого ступеня порівняння використовують слова найбільш (найменш), які додають до форми прикметника, напр.: найбільш (найменш) дорогий, найбільш (найменш) теплий, найбільш (найменш) гарний. У діловій мові перевагу надають складеній формі ступенів порівняння прикметників. Треба пам'ятати, що не всі якісні прикметники утворюють ступені порівняння. Це залежить від специфіки значення та структури основи. Не мають ступенів порівняння прикметники, які виражають: а) абсолютну ознаку, напр.: мертвий, глухий, сліпий; б) масть тварин, напр.: чалий, гнідий, буланий, вороний; в) неповний вияв ознаки, напр.: темнуватий, білявий, зеленавий; г) ознаку предметів на основі кольорової схожості до інших пред- метів, напр.: кремовий, бузковий, шоколадний; д) суб'єктивну оцінку якості, напр.: темненький, синенький, старезний; е) недосяжну ознаку, напр.: нездоланний, незрівнянний, нескінченний.