- •1.Лексичні особливості професійного мовлення.
- •Синоніми
- •2. Системні зв’язки в лексичному складі мови та їх використання у фаховій мові.
- •3.Однозначні та багатозначні слова у професійному спілкування.
- •4.Фразеологічне багатство сучасної української мови.Фразеологія фахового мовлення.
- •5. Мовні засоби в науковому стилі
- •6. Термін та його ознаки. Термінологія як система
- •7. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •8. Способи творення термінів
- •9.Питоме і чуже в термінології. Українізація іншомовних слів.
- •10.Поняття морфологічної норми.
- •11.Вживання іменника у професійному мовленні.
- •12.Категорія роду. Нормативність уживання форм роду іменника.
- •13.Особливості роду іменника на позначення професій, посад, звань.
- •15.Нормативність творення та вживання форм числа іменників.
- •16.Складні випадки творення відмінкових форм іменників.
- •17.Вживання прикметника у професійному мовленні.
- •18.Ступенні порівняння якісних прикметників.
- •19.Відмінювання прикметників
- •20. Правила використання числівників у ділових паперах. Відмінювання числівників.
- •21.Особливості правопису іменників,числівників,прикметників.
- •22.Вживання дієслова у діловому мовленні.
- •23. Граматичні форми дієслова.
- •24.Специфіка творення, правопису та вживання дієслів і дієслівних форм.
- •26. Прислівник у професійному мовленні.
- •27. Норми вживання й правопису службових частин мови в ділових паперах.
- •29.Прийменник.Значення прийменників у текстах ділового мовлення.
- •30.Прийменник і милозвучність мови (чергування з — із — зі в — у).
- •31. Правопис часток.
- •32.Особливості синтаксичних засобів офіційно-ділового стилю в українській літературній мові.
- •33.Словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за семантико-синтаксичними відношеннями. Зв'язки слів у словосполученні.
- •34. Речення як основна синтаксична одиниця.
- •35.Типи речень. Просте двоскладне речення.
- •36.Головні та другорядні члени речення.
- •37.Односкладне речення в системі простого речення. Типи односкладних речень.
- •38.Просте ускладнене речення. Речення з однорідними та відокремленими членами.
- •39.Звертання як синтаксичні категорія.
- •40.Вставні слова, словосполученння і речення. Вставлені компоненти.
- •41.Синтаксичні особливості використання складних речень у діловому мовленні.
- •42.Типи складних речень. Складносурядні речення.
- •43.Складнопідрядні речення. Безсполучникові складні речення.
- •44.Пряма та непряма мова, специфіка її використання у професійному мовленні.
29.Прийменник.Значення прийменників у текстах ділового мовлення.
Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до, залежно від. У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі різних відношень: 1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, край, біля, поза, крізь, навпроти: на підприємстві, при фірмі, до керівництва. 2) часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, після: за звітний період (за весь час), у звітний період (протягом часу, за який звітують), о восьмій годині, під час перевірки, через тиждень, у зазначений термін; 3) причинових – від, через, з, за, у зв'язку, в силу, з нагоди, завдяки, всупереч, внаслідок: у силу обставин, з нагоди ювілею,через хворобу, за умови, у зв'язку з відсутністю, всупереч розпорядженню. 4) мети – для, на, про, заради, щодо, задля: на випадок, заради успіху, щодо покращення, для місцевих потреб, на місцеві потреби. 5) допустовості – при, всупереч, окрім, незважаючи на, відповідно до: всупереч правил, окрім роботи, незважаючи на попередження, при нагоді. У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо на адресу.
Правила використання прийменників у діловому стилі
1. Правильно добирати прийменникові конструкції
2. При виборі прийменникової чи безприйменникової конструкції, перевага надається безприйменниковій
3. У прийменникових конструкціях іменник повинен ставитися в правильному відмінку
4. Не слід нагромаджувати в одному контексті однакуові прийменники
5. Пропуск прийменника створює двозначність тексту
6. У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де заміна приймененників неможлива
30.Прийменник і милозвучність мови (чергування з — із — зі в — у).
Варіанти прийменника з — із — зі (рідше зо) чергуються так само, як у — в, і — й, щоб досягти милозвучности мови. 1.З уживаємо: а) перед словом із початковим голосним незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: 3 одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов); Диктант з української мови; б) перед словом із початковим приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький); 3 її приходом якось повеселіла хата (Леся Українка). 2. Варіант із уживаємо: а) коли попереднє слово закінчується, а наступне починається на приголосний: Разів із шість Рябка водою одливали (П. Гулак-Артемовський); Десь із городу чути було голоси (А. Головко); Вискочив, як із пекла; Який він із себе?; б) коли попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається приголосними с, ш або сполученням приголосних: Родина із шести осіб; У кухні із свистом і скреготанням точили об макітру ножі (М. Коцюбинський); І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко); в) здебільшого на початку речення перед сполученням будь-яких приголосних, а також перед приголосними с або ш: А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (народна пісня); Із сіней потягло вологою; Із шафи дістали пальто. Примітка. У відповідних позиціях чергуються варіянти прийменника з-за — із-за, префікса з- — із-: ви́йшла з-за буди́нку, ви́йшов із-за буди́нку, зво́дити(ся) — ізво́дити(ся), зви́кнути — ізви́кнути, згаса́ти — ізгаса́ти; зголодні́ти — ізголодні́ти, знайти́ — ізнайти́ та ин., зве́чора — ізве́чора, зда́вна — ізда́вна, зза́ду — ізза́ду, зма́лку — ізма́лку, знов —ізно́в тощо. 3. Зі вживаємо перед сполученням приголосних, коли початковими виступають з, с, ш, щ: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Ю. Яновський); Зі шкали на майдан вивалила дітвора (А. Головко); Горить сльоза. Зі свічки капле віск (І. Жиленко); Балада зі знаком запитання (І Драч); Зі щитом або на щиті. Примітка. Зо як фонетичний варіянт прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні; не бачила зо три тижні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова { Уживаний у художньому мовленні архаїчний прийменник к у відповідній позиції має варіянт ік: Ще ж як руку притулив [він] к серцю ік свому (П. Тичина)}.