2. Засоби і заходи захисту працюючих від шуму в умовах галузі

3. Шляхи зниження напруженості та тяжкості трудового процесу

4.Які травмонебезпечні робочі місця і професії в галузі

Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

- незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

- недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

- відсутність у посадових інструкціях функціональних обов’язків з питань охорони праці;

- порушення режиму праці та відпочинку;

невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

- виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

- порушення технологічного процесу;

- порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів тощо;

порушення трудової і виробничої дисципліни;

- незастосування засобів індивідуального й колективного захисту (за їх наявності);

- невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

- конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня надійність засобів виробництва;

- конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надійність транспортних засобів;

- неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

- неякісне виконання будівельних робіт;

недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

- незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будинків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

- незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

- алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

- низька нервово-психічна стійкість;

- незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

- незадовільний «психологічний» клімат у колективі;

- інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають приблизно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10—12 %.

Аналіз фактів травматизму підтверджує вирішальну роль людини у створенні передумов формування травмонебезпечних ситуацій. Значна кількість їх відбувається через суб’єктивні причини пов’язані з особистістю людини, її поведінкою. Врахування індивідуально-особистісних характеристик має велике значення у створенні безпечних умов праці. Звичайно, людина, яка прийшла на роботу в хворобливому стані, наражається на небезпеку значно більше, ніж здорова. З робітниками, що регулярно вживають алкогольні напої, нещасні випадки трапляються в 0,35 раза частіше, а ушкодження внаслідок травм у них тяжчі, ніж в осіб, котрі не вживають алкоголю.

Крім того, людина може робити помилкові дії через стомлення, викликане великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перевантаженням, перевантаженням аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травми може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних та психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем керування ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні й антропометричні особливості та можливості людини.

Необхідно зазначити, що цілковито небезпечних та нешкідливих умов праці не існує. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність деяких шкідливостей і небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм.

Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він не тільки завдає багато горя і страждань конкретним людям, їх рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

Аналіз показників загального та смертельного травматизму в будівельній галузі визначив головні травмуючи чинники: падіння з висоти - 34%, обвал ґрунтових мас, конструкцій, матеріалів - 26%, нехтування засобами індивідуального захисту або їх відсутність -15%.

На новостворені підприємства в будівельній галузі припадає до 60% нещасних випадків зі смертельними наслідками.

Малі підприємства дістають ліцензії на будівельну діяльність і починають працювати без дозволу органів Деркомнаглядохоронпраці, тобто без документу, який пітверджує, що всі питання безпеки працюючих вирішені. На підприємствах взагалі не створюються служби охорони праці, не розробляються посадові інструкції, працюючі не забезпечуються нормативними документами про охорону праці. В більшості організацій будівельної галузі перестала діяти система управління охороною праці, в статутах крупних компаній не відображаються конкретні обов'язки щодо охорони праці, не передбачається централізоване навчання і перевірка знань шляхом атестації і переатестації посадових осіб та інженерно-технічних працівників. Підприємства галузі не забезпечуються інженерно-технічними засобами охорони праці, будівельно-монтажні та інші види робіт проводяться з порушенням правил і норм охорони праці.

Робітники більшості підприємств забезпечуються засобами індивідуального захисту тільки на 30-50%, виходять на роботу без спецодягу, без захисних шоломів та інших засобів захисту; з боку керівників немає відповідного контролю та нагляду. На будівництві в 1998 р. загинули електрозварник та монтажник. Це сталося під час переміщення залізобетонної балки масою 11т за допомогою крана. Робота виконувалася без відповідного страхування. Сама балка була виготовлена зі змінами в конструкції: монтажний варіант замість монолітного. Зачепили її за одну петлю, яка була не розрахована на таку масу. Петля розірвалася, балка впала та смертельно травмувала робітників.

Безвідповідальність породжує відчуття вседозволеності. Робочі місця знаходяться в небезпечних зонах, котловани не огороджуються, входи і виходи не облаштовуються, зварювальні апарати працюють без випробування, не розробляються ніякі заходи з безпеки праці генпідрядними і субпідрядними організаціями. Більшість робіт виконується з відхиленнями від проекту або при відсутності проектної документації. Метелеві трубчасті риштування не приймаються за актом; відсутні драбини, щоб робітники дісталися робочих місць; щити робочого помосту укладаються по всій ширині риштування, а робочі помости не огороджуються; під вертикальні елементи риштувань підкладаються випадкові матеріали, а риштування не закріплюються по висоті.

Більшість машин і механізмів будівельної галузі, починаючи з 90-х років, не оновлювалися, тому вичерпали робочий ресурс і морально застаріли. На багатьох заводах залізобетонних виробів стрічкові конвеєри працюють без захисних огороджень та сигналізації. Бетонозмішувачі працюють без блокуючих пристроїв. Технологічний транспорт не проходить взагалі або своєчасно технічний нагляд та реєструється в органах Деркомнаглядохоронпраці. Обладнання та машини ремонтуються в аварійному порядку, тому часто в рейс виходить невідремонтована або погано відремонтована техніка.