Особливості.

Адміністративні процесуальні відносини характеризуються всіма ознаками процесуальних відносин, але, крім цього, мають деякі особливості.

Органічно пов’язані з адміністративними правовими відносинами, та відносинами, які виникають у інших галузях права, але захищаються нормами адміністративного та адміністративного процесуального права, наприклад, за невиплату заробітної плати передбачена адміністративна відповідальність (ч. 1 ст. 41 КУпАП).

Характеризуються особливим колом суб’єктів. Наприклад, справи про адміністративні правопорушення розглядають крім судів, посадові особи органів виконавчої влади, органи

місцевого самоврядування, а також спеціально створені органи

адміністративні комісії (ст. 213 КУпАП).

Відрізняються специфікою прав і обов’язків учасників відносин. Наприклад, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб за Кодексом адміністративного судочинства України здійснюється за ідеологічним принципом «особа проти держави», вперше громадянин є позивачем, а не відповідачем.

У всіх відносинах однією із сторін обов’язково є орган владних повноважень чи його посадова особа.

Адміністративні процесуальні відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб’єкта, і згода іншої сторони не є обов’язковою для їх виникнення. Наприклад, подання

скарги, притягнення до відповідальності тощо.

Адміністративні процесуальні відносини, їх реалізація забезпечується заходами адміністративного примусу. Наприклад, доставлення чи адміністративне затримання правопорушника, привід, вилучення доказів та ін.

Оскарження прийнятих рішень може бути здійснене не тільки в суді, а й у вищестоящому органі владних повноважень чи його посадовою особою. У більшості випадків адміністративно-правові спори чи спори про права вирішуються в адміністративному порядку, тобто уповноваженими на те органами владних повноважень, їхніми посадовими і службовими особами вищого рівня.

Узагальнюючи викладене, адміністративні процесуальні відносини можна визначити як урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у публічній сфері.

Структура.

Виникнення, розвиток і припинення адміністративних процесуальних відносин залежить від певних умов. До них належать наявність: а) юридичної основи; б) суб’єктів процесу та їх адміністративно-процесуальної правосуб’єктності; в) об’єктів правовідносин; г) змісту правовідносин; ґ) юридичних фактів.

Зазначені умови і становлять структуру адміністративних процесуальних відносин.

Юридичною основою адміністративних процесуальних відносин є правові норми, що містяться у законодавчих і нормативних актах. Ці норми опосередковують зміст адміністративних процесуальних відносин, визначають права і обов’язки учасників таких відносин, їхню поведінку і впливають на характер і мету діяльності. Як зазначалося вище, правова норма є необхідною умовою виникнення, зміни і припинення правовідносин.

Суб’єктами адміністративних процесуальних відносин виступають:

особи, які розглядають і вирішують адміністративні справи — державні органи, їх посадові особи; органи місцевого самоврядування, їх посадові особи; суди які розглядають і вирішують адміністративні справи; суди, які здійснюють перегляд

адміністративної справи в порядку оскарження чи опротестування, або в апеляційному і касаційному порядку та в зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами;

2) особи, які обстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси — громадяни, юридичні особи, колективи громадян і організацій в особі їх представників із метою захисту своїх прав та інтересів; державні органи в особі їх представників із метою захисту інтересів держави та суспільних інтересів;

3) особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб — законні представники: батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, інші особи, визначені законом;

4) особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства — свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти.

Необхідною умовою для вступу зазначених суб’єктів у конкретні адміністративні процесуальні відносини є адміністративна процесуальна правосуб’єктність, яка складається з правоздатності та дієздатності.

Адміністративна процесуальна правоздатність визначає здатність особи мати певний обсяг прав та обов’язків, необхідних для того, щоб стати суб’єктом адміністративних процесуальних відносин. Адміністративна процесуальна правоздатність

у громадян виникає з моменту народження, а у юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування — з моменту їх державної реєстрації або утворення в установленому законом порядку. Припиняється правоздатність (якщо йдеться про фізичну особу) — з моменту смерті, а юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування — з моменту реорганізації або ліквідації.

Адміністративна процесуальна дієздатність — це здатність особи здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі й доручати ведення справи представникові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття, а також особам, які відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь у справі до досягнення повноліття та юридичним особам, органам державної влади, органам місцевого самоврядування, громадським організаціям, установам, закладам.

Об’єктом адміністративних процесуальних правовідносин виступають суспільні відносини, які уособлюють характер діяльності суб’єктів і процесуальні наслідки їх поведінки щодо розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.

Зміст адміністративних процесуальних правовідносин складають суб’єктивні права й обов’язки учасників адміністративного процесу, які взаємопов’язані і утворюють юридичний зв’язок між учасниками правовідносин. Це фактична поведінка учасників правовідносин, визначена процесуальними нормами. Отже, суб’єктивні права і кореспондуючі їм обов’язки, коли одна сторона реалізує свої права, а інша виконує обов’язки, складають зміст правовідносин.

Юридичні факти — це певні обставини, закріплені в процесуальних нормах, на підставі яких виникають, змінюються чи припиняються адміністративні процесуальні відносини. Такими обставинами виступають процесуальні дії, які спрямовані на

досягнення певної мети: порушення (відкриття) адміністративної справи; розгляд і вирішення правового спору; спору про право тощо. Наприклад, звернення до легалізуючого органу про надання права здійснення певного виду діяльності подання

адміністративного позову, відкриття уповноваженою особою адміністративної справи та ін. Процесуальні дії — це реалізація учасниками процесу своїх прав і обов’язків. На відміну від матеріальних правовідносин, де юридичними фактами виступають як дії або бездіяльність, так і події, у процесуальних відносинах виступають лише дії, які є засобом реалізації суб’єктами своєї волі, своїх прав і обов’язків. Бездіяльність та події не викликають процесуальних наслідків, хоча в деяких випадках можуть бути приводом для вчинення процесуальних дій.

Види.

За змістом адміністративні процесуальні відносини можна поділити на: процедурні, судочинні та деліктні.

Процедурні (управлінські) правовідносини виникають у разі розгляду і вирішення адміністративної справи з питань забезпечення і задоволення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб (видача дозволів, реєстрація діяльності, реєстрація транспортних засобів, зброї та ін.), надання адміністративних послуг тощо.

Судочинні адміністративні процесуальні відносини характеризуються тим, що вони складаються у разі виникнення потреби захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів владних повноважень, їх посадових осіб. Судочинні адміністративні процесуальні відносини виникають із поданням до суду адміністративного позову як засобу

звернення до суду про захист прав та інтересів у публічно-правових відносинах.

Деліктні адміністративні процесуальні відносини виникають у разі розгляду і вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, накладення адміністративних стягнень, а також застосування інших заходів адміністративного примусу. Наприклад, обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; застосування антидемпінгових заходів тощо.

Залежно від характеру і мети адміністративні процесуальні відносин можна поділити на: неконфліктні та конфліктні. Зауважимо, що мета в окремих випадках (бажання довести істину або правомірність поведінки; ухилення від виконання приписів закону та ін.) визначає характер адміністративних процесуальних відносин.

Неконфліктні адміністративні процесуальні відносини складаються переважно у адміністративних провадженнях, де не йдеться про застосування заходів примусу, оцінку поведінки тієї чи іншої особи, обмеження суб’єктивних прав також. Їх основною ознакою є вирішення на підставі відповідних документів тих чи інших клопотань фізичних чи юридичних осіб. Конфліктні адміністративні процесуальні відносини виникають при вирішенні адміністративно-правового спору чи спору про право (притягнення до адміністративної відповідальності, захист порушеного права, розгляд скарги громадянина), коли потрібно дати правову оцінку поведінки сторін, застосувати державно-владні приписи адміністративного примусу, вирішенні справи на користь певної особи.

За рівнем зв’язків між сторонами адміністративні процесуальні відносини можна поділити на: вертикальні та горизонтальні.

Вертикальні адміністративні процесуальні відносини характеризуються юридичною залежністю однієї сторони від другої. Це процесуальні відносини (взаємовідносини). Наприклад між органами владних повноважень із приводу розгляду скарги, вищестоящим органом (посадовою особою) з приводу неправомірних дій нижчестоящого органу (посадової особи). Такі відносини виникають із приводу організації і забезпечення окремих видів проваджень, вирішення конкретних адміністративних справ.

При розгляді заяв, вирішені справ про адміністративні правопорушення теж неможливо сказати про повну юридичну рівність сторін. Владною стороною при цьому у більшості випадків виступає відповідний суб’єкт владних повноважень. Сам факт надання можливості органу чи посадовій особі, уповноваженій вирішувати справу, звільнення від адміністративної відповідальності правопорушника при малозначності вчиненого

адміністративного правопорушення (ст. 22 КУпАП), вказує на вертикальні відносини, які практично виражають юридичну залежність однієї сторони від другої.

Горизонтальні адміністративні процесуальні відносини, це такі, в яких сторони відносно фактично і юридично рівноправні, не перебувають у підпорядкуванні один одного. Наприклад, захист у адміністративному суді прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб. Зазначені види та особливості адміністративних процесуальних відносин певним чином відмежовують (відокремлюють) їх від цивільного, господарського, кримінального, конституційного процесів та, відповідно, від їх процесуальних відносин.