45. Ознаки ризику, придатного для страхування.

Згідно з Законом України “Про страхування ”ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

Крім таких характеристик як імовірність та випадковість ризик у страхуванні повинен характеризуватися також тим, що існує можливість його настання. Саме виходячи з цього, ризик включається в обсяг відповідальності страховика при страхуванні певного обєкта.

Ризик з точки зору здатності людини впливати на нього повинен бути обєктивним, тобто незалежним від волі людини.

З точки зору можливості вартісної оцінки ризик має бути матеріальним, тобто мати вартісну оцінку.

З точки зору широти охоплення за наслідками ризик має бути здебільшого специфічним, тобто таким, що в своїй більшості повязаний із причинами і наслідками людської діяльності, на відміну від фундаментальних ризиків, які виникають через непідвладні людям причини, а їх наслідки відчуваються великою кількість людей (н-д, землетнруси).

З точки зору можливих наслідків ризик повинен бути чистим, тобто таким, що має тільки негативні наслідки, на відміну від спекулятивних ризиків, наслідком яких може стати виграш (н-д, лотерея).

Таким чином, страховий ризик повинен характиризуватися такими ознаками:

• обєктивний

• матеріальний

• чистий

• можливий

• специфічний (не повинен носити катастрофічний характер)

• повинен підпорядковуватися закону великих чисел.

47. Методи управління ризиком (уникнення, запобігання, поглинання, страхування).

Будь-який ризик підлягає цілеспрямованому управлінню з боку господарюючого субєкта.

З боку страхувальника виділяють такі методи управління ризиком:

1. Скасування або уникнення:

Цей метод означає просте ухилення від ризикованої операції. Однак такі дії дуже часто призводять до збільшення втрат від упущеної вигоди. З цієї причини застосування цього методу має дуже обмежені рамки. Основне завдання цього методу – мінімізувати ризик таким чином, щоб збитки були суттєво меншими, ніж втрати від упущеної вигоди.

2. Упередження (запобігання) і контрль:

Людина свідомо йде на ризик, вживаючи запобіжних заходів і намагаючись тримати ризик під контролем. Контроль дає змогу обмежити розмір втрат, коли збиток вже має місце. Тобто цей метод узагальнює заходи, спрямовані на зменшення ймовірності та обсягів втрат при кожній операції.

3. Власне утримання (поглинання) ризику:

Свідоме признання збитку за собою, покриття його за власні кошти. Для цього субєкти господарювання здійснюють самострахування. При застосуванні цього методу провадиться відбір ризиків, які субєкт господарювання згоден залишити за собою, а які ні.

4. Страхування.

Цей метод означає передачу небажаних ризиікв страховій компанії за певну плату (страхову премію). Страхова компанія включає у страхову премію певну надбавку, яка призначена для покриття її адміністративних втрат і для прибутку. Через те, що страхувальник ніби-то переплачує, є сенс звертатися до страхування лише від серйозних фінансових труднощів.

З боку страховика управління ризиком означає:

1. Ідентифікація ризиків з точки зору віднесення їх до тих, що підлягають страхуванню.

2. Управління портфелем ризику, тобто збалансування його, щоб великі і надвеликі ризики врівноважувалися дрібними і середніми ризиками.

3. Виходячи з фінансових модливостей страхової компанії, певна частина ризиків залишається на власному утриманні.

4. Перестрахування тих ризиків, які неможливо або небезпечно залишати на власному утриманні.