
- •1.. Місце макроекономіки у системі економічних наук. Особливості макроекономіки як науки.
- •2.. Методологія макроекономічного аналізу економіки.
- •3.. Макровеличини та їх вимірювання.
- •4.. Схема економічного кругообігу: основні ринки, сектори та взаємодія між ними.
- •5.. Система національних рахунків як міжнародний стандарт макроекономічного рахівництва.
- •8.. Номінальний та реальний ввп. Проблема вимірювання зміни рівня цін у економіці.
- •6.. Ввп як основний показник системи національних рахунків. Методи його розрахунку.
- •7.. Ввп, внп, вал. Нац.. Використ. Дохід та інші показники системи нацю рахунків.
- •9.. Зайнятість і безробіття: класифікація населення по відношенню до участі в економічній діяльності, показники безробіття.
- •10.. Види безробіття. Природній рівень безробіття. Економічний цикл.
- •Экономический цикл и его фазы
- •11.. Механізм ринку праці: класична школа.
- •12.. Механізм ринку праці: кейнсіанська школа. Причини жорсткості заробітної плати.
- •14.. Поняття товарного ринку
- •13.. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •16.. Сукупна пропозиція.
- •2. Зміни в правових нормах
- •15.. Сукупний попит.
- •19.. Пропозиція грошей.
- •17.. Макроекономічна рівновага і механізм її відтворення.Модель as ad
- •18..Поняття грошового ринку. Відсоткова ставка. Грошові агрегати.
- •21.. Рівновага на грошовому ринку.
- •Попит на гроші як активи
- •24.. Сутність та види інфляції.
- •26.. Інфляція витрат.
- •27.. Механизм виникнення Інфляційної спіралі.
- •28.. Наслідки інфляції
- •29. Взаємозв'язок інфляції та безробіття. Крива Філліпса у трактуваннях сучасних шкіл макроекономіки.
- •30. Боротьба з інфляцією
- •31. Доходи домогосподарств
- •32.. Використання кривої Лоренца та коефіцієнта Джині для аналізу індивідуального розподілу доходів.
- •33.. Кейнсіанська функція споживання
- •35.. Інвестиційна функція: класичний підхід.
- •34.. Поняття інвестицій. Фактори, що впливають на їх обсяг.
- •36.. Інвестиційна функція: кейнсіанський підхід.
- •38.. Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та кільк.Визначеність.
- •37.. Рівновага сукупного попиту та пропозиції. Кейнсіанська модель рівноваги.
- •39.. Інфляційний розрив: сутність, граф.Інтерпретація та кільк.Визначеність.
- •40.. Подвійна перевага товарного і грошового ринку
- •41. Податки я інструмент фіскальної політики
- •Форми оподаткування
- •Типи податків
- •42. Види та ефективність бюджетно-податкової системи
- •44.. Державный борг
- •43. Бюджетний дефіцит
- •45.. Вплив бюджетного дефіциту і державного боргу на економіку
- •46.. Управління зовнішнім боргом
- •47.. Відкрита економіка. Платіжний баланс.
- •50. Макроекономічна політика у відкритій економіці за умов гнучкого валютного курсу.
- •48.. Валютний курс
- •49. Модель Мандела-Флемінґа – модель малої відкритої економіки
- •51 Політика у відкритій економіці за умов фіксованого валютного курсу
- •16.. Сукупна пропозиція.
- •2. Зміни в правових нормах
- •15.. Сукупний попит.
33.. Кейнсіанська функція споживання
Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання:
C=C(Y-T).
Це поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.
Детальніше функцію споживання Дж.Кейнса можна показати у вигляді:
C=a+b*(Y-T)
де: а - автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля); b — гранична схильність до споживання (МРС) — це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю, і визначається за формулою:
MPC=∆C/∆Y
де: ∆C — приріст споживчих витрат;
∆Y — приріст використовуваного доходу.
MPC набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова одиниця використовуваного доходу збільшує обсяг споживання, але на величину меншу від 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу, яка не споживається, — заощаджується. І кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження. З геометричної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) — це кут нахилу кривої споживання (мал. 5.1).
Існує поняття середньої схильності до споживання (АРС) — це відношення APC=C/Y обсягу споживання до величини використовуваного доходу.
Найпростіша функція заощадження має вигляд: S= -a+(1-b)*(Y-T),
де S - величина заощаджень у приватному секторі; а - автономне споживання; (1-b) — гранична схильність до заощадження; Y - доход; Т - податкові відрахування.
Гранична схильність до за-ощадрсення (MPS) - величина додаткового заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу:
MPS= ∆S/∆Y
де ∆S - приріст заощаджень;
∆Y - приріст використовуваного доходу. Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов'язково заощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці:
Середня схильність до заощадження (APS) - це частина використовуваного доходу, яку домогосподарства заощаджують, тобто APC=S/Y.
У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих "люксових благ", серед яких найбільшим "люксовим благом" є заощадження (про це стверджують закони, або "якісні схеми поведінки", Ернста Енґеля), а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується.
На відміну від Дж.Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання — функція не лише від поточного використовуваного доходу (хоча цей фактор і є основним!). На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка спричиняє зменшення особистих заощаджень), раціональні очікування споживачів тощо.