Попит на гроші як активи

По на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці % і пов'язаний з теорією переваги ліквідності: чим вища ставка %, тим менший По на гроші як активи, тому що за збільшення ставки % збільшується альтернативна вартість грошей. По на гроші для угод і По на гроші як активи визначає загальний По на гроші:

22-23. Грошово-кредитна політика: завдання, інструменти, різновиди.

Грошово-кредитна політика, або монетарна політика полягає в регулюванні макроекономічної рівноваги за допомогою монетарних засобів. Змінюючи грошову пропозицію Центральний Банк впливає на :

процентну ставку грошового ринку ®;

вона, у свою чергу, — на обсяг інвестиційних витрат підприємницького сектора (I);

ті, далі, на сукупні витрати (AE) та сукупний попит (AD);

останні, зрештою, на реальний обсяг виробництва (Y).

Таким є передавальний механізм монетарної політики згідно з кейнсіанською теорією.

Об’єктами регулювання Центрального Банку стають :

Грошова база як сума готівки поза банками та резервів, у вигляді депозитів у Центральному Банку :

MB = C + TR,

де MB – грошова база; C - готівка поза банками; TR – загальні резерви банківської системи.

Грошова маса :

M1 = C + D,

де D – депозити до запитання.

Мультиплікатор грошей M1 як відношення грошової маси M1 до грошової бази MB.

MULTm = M1 / MB ,

де MULTm - мультиплікатор грошової маси, що показує, на скільки одиниць зросте M1 при зростанні бази на 1. Підставивши значення формул 4 та 5 і поділивши чисельник та знаменник на ∆D отримуємо :

MULTm = (C + D) / (C + TR) = (c + 1) / (c +tr),

де c – коефіцієнт депонування готівки як відношення C/D;

tr – коефіцієнт резервування як відношення TR/D.

Перший коефіцієнт відбиває структуру грошової маси М1; другий коефіцієнт показує, яка частина додаткових депозитів перетворюється у резерви банківської системи.

Види грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика, як засіб стабілізації економіки залежить від макроекономічної ситуації:

1. При рецесії Ц.Б. використовує експансионисську монетарну політику (політику дешевих грошей). При рецесії цілями ГКП є зростання ВВП та зайнятості, при цьому діють інструменти:

а) знижується норма обов’язкових резервів.

б) зменшується облікова ставка процента.

в) Ц.Б. скуповує ОВДП у комерційних банків, поповнюючи резерви банківської системи.

г) Ц.Б. скуповує іноземну валюту на міжбанківській валютній біржі. Все це дозволяє збільшити грошову пропозицію і знизити процентну ставку. При стрімкому піднесенні економіки та зростанні інфляції використовується рестрикцій на грошова політика, її мета – стримання цін. Названі інструменти діють у протилежному напрямі, скорочуючи грошову пропозицію.

Дію грошово-кредитної політики в моделі IS, LM можна розглянути на графіку:

Переваги та недоліки грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика відзначається наступними перевагами:

Оперативність та гнучкість заходів монетарного впливу на економіку, оскільки лаг монетарної політики становить від половини до півтора роки.

Автономність Ц.Б. та значний політичний тиск на монетарну владу з боку парламенту та уряду.

Недоліки грошово-кредитної політики:

В умовах глибокої депрессії і соціального песимізму зниження норми обов’язкових резервів може не привезти до розширення грошової пропозиції, оскільки банки прагнуть підтримувати високу ліквідність (циклічна асиметрія).

Збільшення грошової пропозиції при експансії веде до уповільнення швидкості обігу грошей, чим послаблюється ефект політики дешевих грошей, і, навпаки, при рестрикцій ній політиці.

Залежність між процентною ставкою та інвестиційними витратами не лінійна, тому для впливу на інвестиції монетарних заходів процентна ставка повинна змінюватися в широких межах.