44.. Державный борг

Державним (або урядовим) боргом називається нагромаджена сума позичених урядом коштів для фінансування дефіцитів.

Збільшення державного боргу протягом певного року дорівнює дефіциту бюджету.

Вплив державного боргу та дефіцитів на економіку. - У короткостроковому періоді наслідки бюджетнихдефіцитів відомі як проблема «витіснення».; - У довгостроковому періоді «тягар боргу» лягає на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь.

У короткостроковому періоді витіснення виникає, коли ефективність фіскальної політики внаслідок реакції ринку грошей зменшується. Збільшення структурного дефіциту через зниження податків чи збільшення урядових видатків може призвести до підвищення процентних ставок і відповідно до зменшення інвестицій. Тому ВНП, можливо, і не зросте, а більший структурний дефіцит витіснить інвестиції.

Внутрішній державний борг означає заборгованість держави своїм власним громадянам тримають внутрішні державні облігації).

Зовнішній борг - заборгованість держави мадянам та організаціям інших країн.

Економічні наслідки державного боргу

1. Скорочення споживання населення країни.

2. Витіснення приватного капіталу, що обмежує подальше зростання економіки.

3. Збільшення податків для обслуговування державного боргу виступає антистимулом економічної активності.

4. Перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.

Управління державним боргом - це сукупність заходів держави, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позичкових капіталів, випуском нових позик, з виплатою процентів по займам, проведенням конверсій (зміни умов доходності) та консолідацій (зміна строків) займів, визначених ставок процентів по державному кредиту, а також погашенням раніше випущених позик, строк дії яких скінчився.

Рефінансування - випуск нових позик для того, щоб розрахуватися з власниками облігацій старої позики.

43. Бюджетний дефіцит

Державний бюджет – це баланс доходів і витрат держави. Загальний обсяг доходів і видатків в країні іменується – консолідованим або зведеним бюджетом.

За рівнями господарювання зведений бюджет складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

За цільовим призначенням бюджет поділяється на загальний та спеціальний фонди (згідно з Бюджетним Кодексом).

Перевищення видатків над доходами бюджету утворює бюджетний дефіцит. Для збалансування бюджету існує три підходи :

1. Збалансування бюджету на щорічній основі, коли кожного фінансового року доходи бюджету дорівнюють видаткам. Цей підхід характерний для командно-адміністративної економіки;

2. Збалансування бюджету на циклічній основі, коли в періоди циклічних спадів і застосування фіскальної експансії з’являються дефіцити, які покриваються бюджетними профіцитами, що виникають в період економічного піднесення (кейнсіанській підхід).

3. Збалансування бюджету на довгостроковій основі, коли після різкого зниження податків економіка поступово збільшує темпи економічного зростання і початковий дефіцит згодом змінюється профіцитом бюджету (теорія функціональних фінансів економіки пропозиції).

Види бюджетних дефіцитів

Розрізняють циклічний та структурний дефіцити бюджету. Циклічний виникає при спаді економіки, а структурний існує навіть при піднесенні та повній зайнятості, його причинами служать:

1. Різке зниження податків;

2. Перевитрати бюджетних коштів на інвестування, оборону, соціальні потреби;

Управління державним боргом і дефіцитом.

На проблему управління бюджетним дефіцитом і державним боргом існує дві основні точки зору. За кейнсіанським підходом необхідно:

1. Проводити чисту фіскальну політику для покриття бюджетного дефіциту, тобто використовувати поточні надходження від податків;

2. Чисту фіскальну політику можна доповнити грошово-кредитною таким чином, щоб дефіцит покривався за рахунок додаткової емісії ОВДП, а основним їх покупцем був центральний банк.

Монетаристи виступають за використання комбінованої фіскально-монетарної політики:

1. Бюджетний дефіцит слід покривати переважно шляхом емісії облігацій державної позики;

2. Випущені облігації реалізуються на відкритому ринку цінних паперів. Їх купують комерційні банки та інші господарюючи суб’єкти. центральний банк держави при цьому виступає лише посередником між міністерством фінансів, як продавцем, та суб’єктами економіки, як покупцями ОВДП.

Щоб уникнути ефекту витіснення центральний банк надає ліквідність у банківську систему через інші канали, наприклад через рефінансуваня комерційних банків. Він використовує також ОВДП для регулювання грошової пропозиції на внутрішньому грошовому ринку, проводячи час від часу продаж або купівлю ОВДП.