39.. Інфляційний розрив: сутність, граф.Інтерпретація та кільк.Визначеність.

В умовах повної зайнятості, коли сукупні видатки є надмірними порівняно з потенц.ВВП в економіці виникає інфляційний розрив.

Як бачимо, для закупівлі потенц.ВВП економіка має здійсн.видатки на рівні Е2. але насправді її видатки становлять Е1, що більше Е2. внаслідок цього факт.ВВП (Y) номінально перевищує потенц.ВВП (Yр). Графічно інфляц.розрив – відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2. кількісно – це величина, на яку сукуп.видатки мають початково зменшитися ( ), щоб усунути інфляц.надлишок ВВП на умовах збереження повної зайнятості.

40.. Подвійна перевага товарного і грошового ринку

Подвійна рівновага ринків знаходиться у точці Е – це можна довести від протилежного. Скажімо стверджується, що подвійна рівновага перебуває у точці А на кривій IS, однак при цьому маємо підвищену ставку r та знижений випуск Y, які перебувають поза рівновагою грошового ринку. Точка B відбиває рівновагу лише грошового ринку і не відповідає умовам рівноваги товарного ринку, отже точка, яка задовольняє умовам подвійної рівноваги товарного і грошового ринків залишається точка Е.

Модель IS – LM ілюструє взаємозв’язок ринків та показує зміни в стані міжринкової рівноваги під впливом екзогенних факторів. Найчастіше модель використовується для ілюстрації економічної політики держави. Наприклад, при фіскальній стимулюючій політиці крива IS зсувається вправо, при цьому зростає реальний випуск Y і підвищується процентна ставка r. Ефективність фіскальної політики залежатиме від кута нахилу кривої LM. Якщо LM зростає повільно, то в результаті фіскальної експансії більшою мірою зростає Y, а якщо LM здіймається круто, то більше зростає r і спрацьовує ефект витіснення.

Грошово-кредитна політика впливає на криву LM, при збільшенні пропозиції грошей MS крива LM зсувається вправо, при цьому зростає реальний випуск Y і знижується процентна ставка r, тобото не виникає ефекту витіснення. Ефективність грошово-кредитної політики залежатиме від кута нахилу кривої IS. При пологій IS більшою мірою зростатиме реальний випуск Y, при крутій IS значним буде зниження процентної ставки.

41. Податки я інструмент фіскальної політики

Фіскальну політику Кейнс визначив серед основних факторів впливу на сукупний попит та сукупні витрати. Фіскальна або податково-бюджетна політика – це варіювання доходами та видатками бюджету держави з метою досягнення макроекономічної стабілізації.

Така стабілізація означає подолання спаду виробництва та безробіття при рецесії, а також стримування інфляції в умовах економічного буму. Регуляторами фіскальної політики виступають податки та інші надходження до бюджету, державні закупівлі і трансферти, як видатки бюджету держави.

Податки – це закріплені законодавчо платежі до державного чи місцевого бюджету.

Для будь-якого виду податку характерні наступні властивості :

1. Суб’єкти оподаткування – домашні господарства, підприємства або організації, щодо яких застосовується податок. Конкретними суб’єктами з правової точки зору виступають фізичні та юридичні особи даної країни, а також нерезиденти, які здійснюють певні операції на території даної країни.

2. Об’єкти оподаткування – це товари, послуги, виконані роботи, щодо яких встановлюється податок. Об’єктами стягнення податків можуть також бути доходи підприємств і домашніх господарств (зарплата, прибуток, процент, трансферти), а також вартість продукту.

3. Джерело стягнення податку – дохід з якого віднімається сума податку, іноді об’єкт та джерело оподаткування співпадають. Наприклад : податок на прибуток підприємств, де об’єктом та джерелом сплати податку виступає прибуток підприємства, це характерно для прямих податків. Неспівпадіння об’єкту та джерела стягнення податку найчастіше притаманне непрямим податкам. Наприклад : ПДВ об’єктом має оборот підприємства у вигляді доданої вартості, а джерелом – додатковий прибуток отриманий за рахунок підвищення цін на оподатковувану продукцію. Якщо один і той же об’єкт підпадає під дію двох різних податків, то виникає подвійне оподаткування. Наприклад : прибуток акціонерного товариства оподатковується податком на прибуток підприємств, а отримані з чистого прибутку дивіденди оподатковуються ще й податком з фізичних осіб.

4. Пільги з оподаткування – це послаблення податкового тягаря шляхом зниження ставки податку, відстрочки або розстрочки податкового платежу.

5. Податкові ставки – відношення суми податку до оподатковуваного доходу. Розрізняють середні та граничні ставки податку :

   • середня ставка характеризує процентну частку податкового платежу у сумі доходу :

(1) t = %

t – cередня ставка податку ;

Т – сума податку у грошових одиницях ;

Y – сума оподатковуваного доходу у грошових одиницях ;

Наприклад : t = % = 10 %

гранична ставка податку – обчислюється по відношенню до приросту доходу і показує, яка частка цього приросту повинна надходити до бюджету у вигляді податку :

(2) mt = %

mt – гранична ставка податку у відсотках ;

∆T – сума приросту податкового платежу ;

∆Y – сума приросту оподатковуваного доходу.

Наприклад : mt = % = 10 %

Така ставка використовується при оподаткуванні доходів фізичних осіб. Наприклад новий податок на доходи фізичних осіб передбачає стягнення 13% від доходу, що перевищує 520 грн. на місяць.