§ 8. Правові відносини

Нормативно-правові акти регулюють (охороняють) правові від­носини, які постійно виникають, змінюються чи припиняються. Правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відно­сини, учасники яких виступають як носи взаємних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Основні ознаки правовідносин:

а) вони виникають на основі норм права або укладення угоди;

б) характеризуються наявністю сторін, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'яз­ки;

в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей;

г) здійснення суб'єктивних прав чи до­держання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

Правовідносини можна аналізувати за такими підставами:

• за­лежно від кількості суб'єктів (прості та складні);

• за предметом правового регулювання (адміністративні, цивільні, земельні, кри­мінальні, фінансові, трудові тощо);

• за дією в часі (тривалі й нетри­валі);

• за методом правового регулювання (договірні та керівні);

• за змістом поведінки зобов'язаної сторони (пасивні та активні);

• залеж­но від функціонального призначення (регулятивні та охоронні).

Правовідносини мають складну будову і охоплюють: суб'єкти; об'єкти; зміст правовідносин.

Підставами виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти (прийняття, зміна чи припинення нормативно-правового акта, укладення угоди).

Суб'єктами правовідносин вважають тих учасників, які є носі­ями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб'єктів правовід­носин можна поділити на: фізичних і юридичних осіб; державні та громадські організації; різні спільності (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону тощо); громадянське суспіль­ство. Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії.

Правоздатність - це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктив­них прав і юридичних обов'язків.

Дієздатність - це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки. її поділяють на угодо- і деліктоздатність.

Угодоздатність - це здатність суб'єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати і укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність - це здатність суб'єктів правовідносин не­сти відповідальність (юридичну) за скоєне правопорушення.

Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути грома­дянами України, іноземними громадянами, особами без громадян­ства, їх також можна поділити на приватних осіб, посадових осіб і спеціальних суб'єктів.

Юридичними особами визнаються організації, що мають особис­те майно, можуть від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, виконувати обов'язки, бути позивачами в загаль­ному, арбітражному чи третейському суді, а також нести юридичну відповідальність за свої дії.

Об'єкти правовідносин - це ті реальні соціальні блага, які за­довольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єк­тами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки. їх поділяють на матеріальні, духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результат їхньої діяльності.

Зміст правовідносин характеризується синтезом фактичного і юридичного.

Юридичний зміст - це суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноваже­них суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'язаних суб'єктів.

Фактичний зміст - це сама поведінка суб'єктів, їхня діяль­ність, в якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обов'язки сторін.

Зміст суб'єктивного права включає такі можливості, як діяль­ність за своїм бажанням; вимагання певних дій від обов'язкової сторони: користування соціальним благом, що закріплене суб'єк­тивним правом; звернення до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права.

Юридичні обов'язки - це закріплена нормами права міра необ­хідної, найбільш розумної та доцільної, поведінки особи (суб'єкта), спрямована на задоволення інтересів носія суб'єктивного права і за­безпечена можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов'язків полягає в необхідності здійснюва­ти певні дії; утримуватися від дій, що суперечать інтересам інших осіб; вимагати здійснення або нездійснення певних дій від інших осіб; нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналеж­не виконання передбачених нормою права дій.

Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, передбаче­ні гіпотезою правової норми, що спричиняють виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів: за юридичними наслідками - правотворчі, правозмінні, правоскасувальні; залежно від форми їх про­яву - позитивні й негативні; за характером дії - одноразової чи неперервної дії (приміром, одноразової дії - договір дарування; неперервної дії - перебування у шлюбі). Деякі автори вирізняють тривалі юридичні факти, зокрема процесуальні; за волевиявлен­ням виокремлюють юридичні дії, себто такі життєві обставини, що характеризують вольову поведінку суб'єктів, зовнішнє вираження їх волі та свідомості. Вирізняють також юридичні події, тобто жит­тєві обставини, що виникають, розвиваються і припиняються неза­лежно від волі суб'єктів правовідносин.

Юридичні дії, своєю чергою, поділяють на правомірні та не­правомірні.

Правомірні юридичні дії поділяють на юридичні акти - таку правомірну поведінку, що здійснюється з метою по­родження юридичних наслідків (скажімо, постанова слідчого про припинення кримінальної справи, визнання людини безвісно від­сутньою чи померлою тощо). А ще виокремлюють правомірні юри­дичні вчинки - такі дії, що не мають на меті спричинення юридич­них наслідків.

Неправомірні юридичні дії - це правові аномалії, зловживання правом, що не є правопорушенням, і правопорушення. До правопо­рушень відносять злочини і різні проступки.

До юридичних подій відносять народження чи смерть людини, стихійні лиха, хворобу та інші події, з якими норма права зв'язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Отже, юридичні факти як життєві обставини, що передба­чаються нормами права, мають велике теоретичне і практичне значення. Засвоївши знання з теорії правовідносин, юрист зможе аналізувати конкретні життєві ситуації, правильно використо­вувати юридичні норми.

Запитання та завдання для самостійної перевірки знань

1. Яке місце та роль права в системі соціальних норм?

2. Сформулюйте поняття та ознаки права.

3. Розгляньте функції та принципи права.

4. Дайте характеристику форми права.

5. Що Ви розумієте під правотворчістю?

6. У чому сутність правореалізації?

7. Дайте характеристику правовідносин.