7.Поняття “мовний стиль”.Основні параметри функціональних стилів.

Функціональний різновид літературної мови, який визначається сферою її функціонування і характеризується особливостями у доборі, поєднанні й організації мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетичних тощо) у зв’язку з метою та змістом спілкування називають мовним стилем. Мистецтво добирати й ефективно використовувати систему мовних засобів з конкретною метою та в конкретних умовах і обставинах спілкування визначає рівень культури мовлення людини і загальний рівень духовної культури нації. Основні параметри функціональних стилів:

• сфера вживання;

• призначення;

• загальні ознаки (позамовні, власне мовні);

• підстилі;

• жанри реалізації.

У сучасній українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі з властивими їм підстилями:

1. Науковий:

а) власне науковий;

б) науково-навчальний;

в) науково-популярний.

2. Офіційно-діловий:

а) законодавчий;

б) адміністративно-канцелярський;

в) дипломатичний.

3. Публіцистичний:

а) стиль засобів масової інформації;

б) художньо-публіцистичний;

в) науково-публіцистичний.

4. Художній:

а) епічний;

б) ліричний;

в) драматичний;

г) комбінований.

5. Розмовний:

а) побутовий;

б) світський.

6. Релігійний, або конфесійний:

а) стиль проповіді;

б) стиль релігійних книг, відправи;

в) стиль богословської літератури.

Виділяють також епістолярний стиль, ораторський стиль, однак „диференційні ознаки цих стилів перекриваються ознаками більш узагальнених структурно-функціональних стилів (офіційно-ділового, публіцистичного, розмовного).

8.Характеристика наукового стилю сучасної української літературної мови.

Науковий стиль сучасної української літературної мови почав розвиватися з середини ХІХ ст. Першою українською науковою установою справедливо вважають Наукове товариство імені Шевченка у Львові (1893); Українське наукове товариство у Києві (1907). Закінчення процесу формування наукового стилю української мови в усіх його жанрових різновидах припадає на ХХ ст. Він досягає такого рівня розвитку, що дає змогу передати найскладніші здобутки людської думки в будь-якій сфері наукових знань. Сфера поширення. Науковий стиль можна розглядати як функціональний різновид мови, вживання якого обмежується сферами науки, техніки та освіти.

Призначення. Мета наукового мовлення – повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.

Твори (жанри) наукового стилю – монографія, наукова стаття, відгук, рецензія, анотація, лекція, доповідь на наукові теми, виступи на наукових конференціях, наукові дискусії тощо.

Загальні ознаки наукового стилю.

Основними загальними екстралінгвістичними ознаками наукового стилю є:

• чітка визначеність предмета думки і принципово об’єктивне до нього ставлення (предметність та об’єктивність). понятійність, логічна послідовність та завершеність. Основними смисловими одиницями наукової мови є поняття, судження, умовиводи.

смислова точність, ясність – це ознаки, які характеризують різні етапи породження і сприйняття тексту, одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації. Точність – це характеристика процесу й результату творення тексту, а ясність – процесу його сприймання. лаконічність, стислість. Реалізація цієї ознаки означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації. відсутність образності, емоційності. Одним із найскладніших питань вивчення наукового стилю є проблема співвідношення раціонального та емоційного, суб’єктивного та об’єктивного. Загальними мовними ознаками наукового стилю є:

• строга унормованість (відповідність нормам літературної мови);

• широке використання абстрактної лексики;

• завершеність та повнота висловлювання;

• тісний зв’язок між частинами висловлювання;

• використання умовних знаків та символів;

• первинність писемної форми;

• відсутність підтексту та ін.

Науковий стиль внаслідок різнорідності галузей науки та освіти поділяється на такі підстилі:

Власне науковий, який поділяють на науково-технічний та науково-гуманітарний. Він пов’язаний з такими жанрами, як монографія, рецензія, наукова стаття, наукова доповідь, курсова, дипломна, магістерська робота, реферат, тези тощо.

Науково-популярний – застосовують для дохідливого. доступного викладу інформації про наслідки складних наукових досліджень для нефахівців. Науково-навчальний – це мова навчання в усіх типах закладів освіти та мережі просвітницьких установ, товариств. Науково-навчальний – це мова навчання в усіх типах закладів освіти та мережі просвітницьких установ, товариств.