
- •Номінативна функція
- •Пізнавальна функція
- •2.Місце української мови серед інших мов світу
- •5.Українська національна та літературна мова.Ознаки літературної мови.
- •6.Поняття мовної норми,її види(мовні норми проілюструвати прикладами).
- •7.Поняття “мовний стиль”.Основні параметри функціональних стилів.
- •8.Характеристика наукового стилю сучасної української літературної мови.
- •9.Характеристика офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
- •10.Усна і писемна форма професійного мовлення,їхні диференційні ознаки та використання.
- •11.Документ як основний вид писемного ділового мовлення,його функції.Основні вимоги до документа.
- •12.Класифікація сучасних документів.
- •За способом фіксації інформації:
- •23. Підпис.
- •26. Печатка.
- •14.Текст як основний реквізит документа.Найважливіші елементи структури тексту документа.
- •16.Особливості мови ділових паперів,засоби стандартизації мови(канцеляризми і кліше).
- •Об’єктивність.
- •18.Наголос та його види
- •19.Норми наголошування сучасної української літературної мови.
- •20.Норми літературної вимови
- •21. Засоби милозвучності
- •22.Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •1.Обдумування та формулювання теми, встановлення кола питань, які вона охоплює, виділення принципових питань.
- •2.Добір теоретичного та фактичного матеріалу (наукове опрацювання літератури, інформації, відібраної усним способом).
- •24.Характеристика жанрів приватного приватного діалогічного мовлення
- •25.Український мовленнєвий етикет.Види. Тональності спілкування.
- •26.Лексичні норми. Плеоназм і тафтологія
- •27.Лексика Української мови за походженням
- •28.Активна і пасивна лексика
- •29.Функціональна диференціація лексики укр мови
- •30. Професійна лексика
- •31. Термін у системі професійного мовлення.
- •32. Синоніми як засіб доречного вживання слів у професійному мовленні
- •33.Омоніми,уникнення помилок у їх використанні
- •34. Труднощі засвоєння паронімів
- •35.Фразеологія фахової мови
- •36. Українська лексикографія. Сучасні комп словники. Фахові словники.
- •36.Явище абревіації у фаховому мовленні.
- •38.Труднощі визначення роду іменника
- •39. Нормативність уживанняформ числа іменників.
- •40. Правопис відмінкових форм іменників чоловічого роду іі відміни в давальному відмінку, паралельні закінчення у д.В. Однини іменників чоловічого роду іі відміни
- •40.Форми кличного відмінку у звертаннях офіційного мовлення
- •41. Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові
- •42. Помилки при творенні присвійних прикметників
- •43. Числівник. Розряди за значенням. Типові помилки у відмінюванні.
- •44. Поєднання числівника з іменником. Числівник у складі інших слів.
- •45. Займенник у фаховому мовленні
- •46. Словозміна дієслів
- •47. Уживання дієслів пасивного стану та неперехідних дієслів із постфіксом –ся
- •48. Помилки при творенні дієприкметників
- •49 Використання дієприслівників та безособових форм на на –но, - то у фаховому мовленні
- •50. Синтаксичні норми мови професійного спілкування
- •51. Порядок слів у реченні
- •52. Складні випадки керування
- •53.Координація присудка з підметом
- •54. Типові порушення норми при побудові ряду однорідних членів речення. Сполучники та прийменники при однорідних членах речення
- •1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.
- •55. Паралельні синтаксичні конструкції, умови їх взаємозаміни
44. Поєднання числівника з іменником. Числівник у складі інших слів.
Характер сполучуваності числівників з іменниками залежить від семантичного розряду самих числівників та поєднуваних з ними іменників.
Числівник один (одна, одно / одне) узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку чи тільки числі та відмінку для форми одні, напр.: один день, одна година, одне (одно) слово, одні ворота.
Власне-кількісні числівники два, три, чотири поєднуються з іменниками в формі називного відмінка множини з наголосом родового відмінка однини, напр.: два томи, три роки, чотири місяці.
Форму родового відмінка однини мають іменники, структура основи яких у називному відмінку однини та множини різна, пор.: дівчина – дівчата, ім’я – імена, громадянин – громадяни, болгарин – болгари. Отже, правильно сказати дві дівчини, два імені, три громадянина, чотири болгарина.
Забезпечуючи граматичну правильність кількісно-іменникових словосполучень, варто одночасно подбати про їх смислову точність. Наприклад, вираз Зустрілися два Президенти можна зрозуміти по-різному: два Президенти однієї країни чи Президенти двох різних країн. Тому краще було б сказати: „ Зустрілися Президенти двох країн”.
Числівники п’ять – двадцять, а також назви десятків, сотень та неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот поєднуються з іменниками у формі родового відмінка множини, напр.: п’ять годин, сто днів, кілька хвилин..
4. Відмінювані дробові числівники поєднуються з іменниками у формі родового відмінка однини, напр.: одна друга площі, три четверті гектара.
Такий же характер сполучуваності зберігають змішані дробові числівники, напр.: одна ціла одна друга площі, дві цілі три четверті гектара, п’ять цілих сім дев’ятих тонни. Особливістю форми залежного від числівника іменника є його незмінність у непрямих відмінках, напр.:
Н. одна друга площі
Р. однієї (одної) другої площі
Д. одній другій площі
З. одну другу площі
О. одною (однією) другою площі
М. (на) одній другій площі
Якщо до складених числівників входять слова половина, чверть, то форму іменника визначає числівник, який називає кількість цілих одиниць, напр.: два з половиною вагони, п’ять з половиною вагонів, чотири з чвертю години, шість з чвертю годин.
5. Невідмінювані дробові числівники півтора, півтори вимагають форми родового відмінка однини, напр.: півтора року, півтора відра, півтори гривні. У синтаксичних позиціях непрямих відмінків, крім родового і знахідного, іменники виступають у формі множини відповідного відмінка, напр.:
Н. півтора гектара півтори тонни
Р. півтора гектара півтори тонни
Д. півтора гектарам півтори тоннам
З. як Н. як Н.
О. півтора гектарами півтори тоннами
М. (на) півтора гектарах (на) півтори тоннах
У поєднанні з незмінним числівником півтораста (сто п’ятдесят) іменник має форму родового відмінка множини і змінює її відповідно у непрямих відмінках, напр.:
Н. півтораста гривень
Р. півтораста гривень
Д. півтораста гривням
З. півтораста гривень
О. півтораста гривнями
М. ... півтораста гривнях
6. Збірні числівники виявляють особливість сполучуваності з іменниками на рівні не лише граматичної форми, а й лексичного значення. Для збірних числівників характерне поєднання з іменниками, що є назвами істот, множинними іменниками та іменниками середнього роду (ІV відміна) у формі родового відмінка множини, за винятком числівників обидва, обидві, для поєднання з якими використовують форму називного відмінка множини, напр.: двоє львів’ян, четверо дверей, семеро козенят але обидва студенти, обидві студентки.
У непрямих відмінках числівник та іменник узгоджуються у відмінку, напр.:
Н. двоє львів’ян обидві студентки
Р. двох львів’ян обох студенток
Д. двом львів’янам обом студенткам
З. як Н. як Н.
О. двома львів’янами обома студентками
М. .... двох львів’янах ... обох студентках
Неозначено-кількісні числівники багато, мало (небагато, немало, чимало) поєднуються з іменниками на позначення предметів, що піддаються лічбі, та нерахованих предметів і понять. Перші мають форму родового відмінка множини іменників, напр.: багато книжок, мало студентів, а другі – родового відмінка однини, напр.: мало досвіду, багато критики.
У складених кількісних числівниках форму іменника визначає останнє слово, напр.: сто двадцять одна гривня, чотириста дві гривні, п’ятсот сімдесят вісім гривень.
При поєднанні складених числівників, які закінчуються на два, три, чотири і не можуть мати у своєму складі збірних числівників, з множинними іменниками, іменниками четвертої відміни чи назвами нерахованих предметів використовують лічильні слова (пара, одиниця, примірник, штука, голова тощо), напр.: двадцять дві пари окулярів, двадцять п’ять одиниць техніки.