39. Нормативність уживанняформ числа іменників.

Число іменників – словозмінна категорія іменника, в основі якої лежить поняття розчленованої кількості. Більшість іменників позначають предмети, які піддаються лічбі. Формально семантика „рахованості” виявляється в існуванні співвідносних форм однини і множини іменників, які мають те саме лексичне значення, напр.: банк – банки, стіл – столи, студент – студенти.

Формальні показники числа деяких словоформ не збігаються з реальним кількісним виявом предметів:

• іменники у формі однини позначають не один предмет, а узагальнену множинність предметів, пор.: Студент зобов’язаний вчитися. – Студент Ковалюк добре вчиться; Людину пізнають у праці. – Я знаю цю людину;

• іменники у формі множини реально можуть виражати значення одиничності, напр.: Чого тебе тільки по тих університетах вчать!

У такому разі число входить у сферу класифікаційних морфологічних категорій, тобто таких, що виражені формою різних слів, зближуючись з морфологічною категорією роду, а іменники вживаються тільки в однині (singularia tantum) або тільки в множині (pluralia tantum):

Тільки в однині вживаються іменники, які мають значення:

а) матеріально-речовинне, напр.: папір, сталь, пісок, масло;

б) абстрактне, напр.: піднесення, відповідальність, здоров’я;

в) збірні іменники, напр.: молодь, студентство, професура;

г) власні назви, напр.: Київ, Дніпро, Львів.

Іменники, які мають форму тільки множини, виражають значення:

а) матеріально-речовинне, напр.: консерви, парфуми, ласощі;

б) абстрактним, напр.: гордощі, лестощі, пустощі, відвідини, перемовини;

в) збірності, напр.: фінанси, гроші, кошти;

г) власні назви, напр.: Чернівці, Суми, Карпати;

д) відрізки часу, свята, обряди, напр.: канікули, роковини, іменини тощо.

Виділені групи однинних іменників можуть утворювати форму множини, але насправді є різними словами, тобто перебувають між собою в різних семантичних відношеннях:

а) дії і результату, напр.: посів – посіви;

б) речовини і сортів, різновидів речовини, напр.: вино – вина, сіль – солі;

в) речовини і великої маси речовини, напр.: сніг – сніги, пісок – піски, вода – води;

г) абстрактна ознака і різні вияви ознаки, напр.: потужність – потужності, швидкість – швидкості;

д) власне ім’я і сукупність однойменних осіб, узагальнення на ґрунті характеристичних ознак, сукупність осіб з однієї родини, напр.: Тараси, Америки, Коцюбинські.

Серед іменників, форми числа яких виявляють зв’язок із лексичним значенням, треба звернути увагу на слова, фактичне значення і вживання числових форм яких визначає контекст. Наприклад, іменники кошти(множ.) і кошт (одн.) функціонують у сучасній українській літературній мові як еквіваленти в значенні „за чий рахунок”: на чиї кошти (чий кошт), але диференціюються щодо вираження значень „1. Гроші, капітал, матеріальні цінності. 2. рідко. Те саме, що витрати; видатки” – перевага надається формі множини, напр.: Держава виділяє великі кошти у вигляді кредиту для будівництва житла. Форма однини є компонентом стійких виразів власним коштом, невеликим коштом.

Особливо важливо правильно використовувати форми числа іменників, що позначають предмети, які можна порахувати, стежачи за тим, щоб не порушити змістової цілісності висловлювання і не спотворити ситуації мовлення. У реченні Усі мають прийти з паспортом треба вжити форму однини, оскільки йдеться про стосунок до однієї особи. Помилкове застосування форми множини паспортами природно може викликати в адресата запитання: „Де взяти ще один паспорт?”. Однину вживають і тоді, коли позначають багато предметів у їх цілісності, нерозчленованості, напр.: урожай вишні, картоплі, буряка. У складі термінологічних сполук як одиниць наукового мовлення чи ділових паперів іменники із значенням речовинності часто мають форму множини, пор.: сухі вина, технічні масла, мінеральні води.

Закінчення –а (-я) мають:	Закінчення –у (-ю) мають:
1. Назви осіб, власні імена, прізвища, персоніфіковані предмети:  батька, магістранта, Івана, Авраменка, Зевса	1. Назви установ, закладів, організацій:інституту, деканату, факультету, банку, тресту, поштамту, відділу, комітету (але: гастронома)
2. Назви тварин, дерев, квітів: осла, оселедця, голуба, абрикоса, дуба, ясена,проліска, тюльпана	2. Назви речовин, матеріалу: меду, бензину, сиру, рису, борщу, спирту  (але: хліба, вівса)
3. Назви органів, частин тіла людини: носа, шлунка, тулуба, хребта, пальця, рота(але: стравоходу, мозку)	3. Назви, що означають збірні поняття:колективу, атласу, гаю, каталогу, загалу, кодексу, тексту (але: табуна, циркуляра)
4. Назви машин і їх деталей: автомобіля, комбайна. фільтра, тролейбуса, потяга, автобуса, двигуна, кузова	4. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: заводу, універмагу, мезоніну, ґанку, поверху, залу (але: хліва, гаража, маяка, млина, сажа)
5. Назви конкретних предметів, речей:рушника, портфеля, ключа, дзеркала,  малюнка, свічада (але: трону)	5. Назви процесів, станів, формацій, властивостей, явищ суспільного життя: винятку, ідеалу, моменту, мінімуму, реалізму, ритму, руху, способу (але: парадокса, ривка, пікніка, стрибка, тягаря, стусана)
6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу, одиниць напруги, енергії тощо; назви місяців і днів тижня: метра, аршина, гектара, кілограма, дня, місяця, вольта, понеділка, квітня (але: ранку, віку, року, кварталу)	6. Назви почуттів, відчуттів, хвороб, явищ природи: болю, сумніву, відчаю, (але:гріха), нежитю, грипу, гастриту, тонзиліту(але: правця) дощу, інею, припливу, вітру, вогню, жару, туману
7. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини:електрона, портика, балкона, ромба, іменника, радіуса (але: виду, роду, синтаксису, складу, способу, стану)	7. Назви видів спорту й танців: вальсу, футболу, тенісу,краков’яку, хокею, менуету, волейболу, танцю, полонезу (але:гопака, тропака, козачка)
8. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн) або з наголошеним закінченням у Р. відмінку: Дніпропетровська, Алжира (місто), Пирятина, Іртиша, Дніпра, Тетерева	8. Назви річок, окрім тих, які в Р. відмінку мають наголошені закінчення, озер, гір, островів, країн, областей, регіонів: Байкалу, Сейму, Криму, Світязю, Кіпру, Дунаю, Паміру, Дону, Казахстану, Сибіру, Алтаю, Ямалу
9. Назви планет, сузір’їв, інших небесних тіл:Водолія, Волосожара, боліда, астероїда	9. Іменники на позначення місця, простору:абзацу, проспекту, краю, майдану, світу(але: горба, бугра, берега, хутора)