
- •Номінативна функція
- •Пізнавальна функція
- •2.Місце української мови серед інших мов світу
- •5.Українська національна та літературна мова.Ознаки літературної мови.
- •6.Поняття мовної норми,її види(мовні норми проілюструвати прикладами).
- •7.Поняття “мовний стиль”.Основні параметри функціональних стилів.
- •8.Характеристика наукового стилю сучасної української літературної мови.
- •9.Характеристика офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
- •10.Усна і писемна форма професійного мовлення,їхні диференційні ознаки та використання.
- •11.Документ як основний вид писемного ділового мовлення,його функції.Основні вимоги до документа.
- •12.Класифікація сучасних документів.
- •За способом фіксації інформації:
- •23. Підпис.
- •26. Печатка.
- •14.Текст як основний реквізит документа.Найважливіші елементи структури тексту документа.
- •16.Особливості мови ділових паперів,засоби стандартизації мови(канцеляризми і кліше).
- •Об’єктивність.
- •18.Наголос та його види
- •19.Норми наголошування сучасної української літературної мови.
- •20.Норми літературної вимови
- •21. Засоби милозвучності
- •22.Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •1.Обдумування та формулювання теми, встановлення кола питань, які вона охоплює, виділення принципових питань.
- •2.Добір теоретичного та фактичного матеріалу (наукове опрацювання літератури, інформації, відібраної усним способом).
- •24.Характеристика жанрів приватного приватного діалогічного мовлення
- •25.Український мовленнєвий етикет.Види. Тональності спілкування.
- •26.Лексичні норми. Плеоназм і тафтологія
- •27.Лексика Української мови за походженням
- •28.Активна і пасивна лексика
- •29.Функціональна диференціація лексики укр мови
- •30. Професійна лексика
- •31. Термін у системі професійного мовлення.
- •32. Синоніми як засіб доречного вживання слів у професійному мовленні
- •33.Омоніми,уникнення помилок у їх використанні
- •34. Труднощі засвоєння паронімів
- •35.Фразеологія фахової мови
- •36. Українська лексикографія. Сучасні комп словники. Фахові словники.
- •36.Явище абревіації у фаховому мовленні.
- •38.Труднощі визначення роду іменника
- •39. Нормативність уживанняформ числа іменників.
- •40. Правопис відмінкових форм іменників чоловічого роду іі відміни в давальному відмінку, паралельні закінчення у д.В. Однини іменників чоловічого роду іі відміни
- •40.Форми кличного відмінку у звертаннях офіційного мовлення
- •41. Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові
- •42. Помилки при творенні присвійних прикметників
- •43. Числівник. Розряди за значенням. Типові помилки у відмінюванні.
- •44. Поєднання числівника з іменником. Числівник у складі інших слів.
- •45. Займенник у фаховому мовленні
- •46. Словозміна дієслів
- •47. Уживання дієслів пасивного стану та неперехідних дієслів із постфіксом –ся
- •48. Помилки при творенні дієприкметників
- •49 Використання дієприслівників та безособових форм на на –но, - то у фаховому мовленні
- •50. Синтаксичні норми мови професійного спілкування
- •51. Порядок слів у реченні
- •52. Складні випадки керування
- •53.Координація присудка з підметом
- •54. Типові порушення норми при побудові ряду однорідних членів речення. Сполучники та прийменники при однорідних членах речення
- •1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.
- •55. Паралельні синтаксичні конструкції, умови їх взаємозаміни
35.Фразеологія фахової мови
Фразеологізм-це стійкі словосполучення двох і більше слів, які в процесімовлення відтворюються як готова словесна формула і являють собою симантичну єдність.До фразеологізмів належать – мовні кліше – складні найменування-прислівя –приказки, крилаті вислови. фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. Особливості її зумовлюють мета, ситуація професійного спілкування, особистісні риси комуніканта і реципієнта (мовна компетенція, вік, освіта, рівень інтелектуального розвитку). Залежно від ситуації і мети спілкування доречно й правильно добираються різноманітні мовні засоби висловлення думки: лексичні, граматичні, фразеологічні тощо.
36. Українська лексикографія. Сучасні комп словники. Фахові словники.
У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, – лексикографія. Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. Залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання розрізняють два типи словників: енциклопедичні і філологічні. Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни в економічній системі України за останнє десятиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики. Розглянемо основні з них докладніше. Банківська енциклопедія / За ред. проф. А.М. Мороза. – К., 1993.
Словник містить характеристику термінів і понять, що стосуються банківських операцій, у тім числі – економічного інструментарію, що використовується в діяльності Національного банку України і комерційних банків. Розглянуто сучасні положення науково-теоретичного і практичного характеру, які розкривають зміст грошових, фінансових та кредитних категорій і банківських операцій. Словник містить додаток у вигляді довідників: інформацію про тогочасні українські банки та вимоги до оформлення банківських документів. Економічний словник-довідник / За ред. проф. С.В. Мочерного. – К., 1995.
Одне з перших видань із словникової серії, що має назву “Nota bene!” (з лат. „Добре затям, зверни увагу”). Його мета – дати глибокі знання з економічної теорії. Це перша спроба осмислити нові економічні реалії Української держави, розширити категоріальний апарат економічної науки шляхом осмислення раціональних надбань західних економічних шкіл. Серед головних принципів написання словникових статей – принцип історизму. Видання підготувало ґрунт до появи 3-томної „Економічної енциклопедії”. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л ., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – Львів, 1996.
Словник містить тлумачення близько 1500 понять і термінів, що охоплюють такі теми: фінансова система держави, фінанси підприємств, фінансування і кредитування підприємницької діяльності, цінні папери й фондовий ринок, грошовий обіг, фінансове планування, аналіз фінансового стану підприємства, фінансовий менеджмент, міжнародні фінанси та ін. Одне з перших видань такого типу, тому є певною мірою експериментальною спробою. Має додатки: Таблиці процентних значень теперішньої та майбутньої вартості активів; Грошові одиниці країн світу; Словник грошових знаків країн світу. Словник фондового ринку / Автори-укладачі: А.Т. Головко, В.Ф. Кобзар, О.О. Науменко та ін. – К., 1999.
Перше видання , що започаткувало серію “Бібліотека фахівця”. Містить поняття і терміни з питань організації і функціонування фондового ринку. Словник врахував реалії сучасного стану українського фондового ринку як за змістом, так і за кількістю термінів (понад 3200).
Сліпушко О. Політичний і фінансово-економічний словник. – К., 1999.
Вийшов у рамках нової серії „Сучасні словники України”. Задекларував політико-економічний синтез в економіці як науці ХХI століття. Запропоновано нові способи подачі та організації матеріалу, представлено терміни і поняття, персоналії та організації зі сфер політики, економіки і фінансів (понад 3000).
Словники необхідні для перекладу текстів з однієї мови на іншу. Перші словники були створені близько 5 тисяч років тому в Шумері і являли собою глиняні таблички, розділені на дві частини. В одній частині записувалося слово шумерською мовою, а в іншій — аналогічне за значенням слово на іншій мові, іноді з короткими поясненнями.
Сучасні словники побудовані по такому ж принципу. У цей час існують тисячі словників для перекладу між сотнями мов (англо-російська, німецько-французька і так далі), причому кожний з них може містити десятки тисяч слів. У паперовому варіанті словник являє собою товсту книгу обсягом у сотні сторінок, де пошук потрібного слова є досить трудомістким процесом.
Комп'ютерні словники можуть містити переклади на різні мови сотень тисяч слів і словосполучень, а також надають користувачеві додаткові можливості.
По-перше, комп'ютерні словники можуть бути багатомовними, тому що дають користувачеві можливість вибрати мови й напрямок перекладу (наприклад, англо-російська, іспано-українська і так далі).
По-друге, комп'ютерні словники можуть крім основного словника загальновживаних слів містити десятки спеціалізованих словників по галузях знань (техніка, медицина, інформатика й ін.).
По-третє, комп'ютерні словники забезпечують швидкий пошук словникових статей: «швидкий набір», коли в процесі набору слова виникає список схожих слів; доступ до часто використовуваних слів по закладках; можливість уведення словосполучень і ін.
По-четверте, комп'ютерні словники можуть бути мультимедійними, тобто надавати користувачеві можливість прослуховування слів у виконанні дикторів, носіїв мови.
Серед російських словників слід виділити словник Lingvo, який містить більш 1,2 мільйони слів і словосполучень, систему електронних словників «Контекст» і словник «Мультилекс», який базується на використанні кращих академічних словників.