
- •Номінативна функція
- •Пізнавальна функція
- •2.Місце української мови серед інших мов світу
- •5.Українська національна та літературна мова.Ознаки літературної мови.
- •6.Поняття мовної норми,її види(мовні норми проілюструвати прикладами).
- •7.Поняття “мовний стиль”.Основні параметри функціональних стилів.
- •8.Характеристика наукового стилю сучасної української літературної мови.
- •9.Характеристика офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови.
- •10.Усна і писемна форма професійного мовлення,їхні диференційні ознаки та використання.
- •11.Документ як основний вид писемного ділового мовлення,його функції.Основні вимоги до документа.
- •12.Класифікація сучасних документів.
- •За способом фіксації інформації:
- •23. Підпис.
- •26. Печатка.
- •14.Текст як основний реквізит документа.Найважливіші елементи структури тексту документа.
- •16.Особливості мови ділових паперів,засоби стандартизації мови(канцеляризми і кліше).
- •Об’єктивність.
- •18.Наголос та його види
- •19.Норми наголошування сучасної української літературної мови.
- •20.Норми літературної вимови
- •21. Засоби милозвучності
- •22.Характеристика жанрів публічного монологічного мовлення.
- •1.Обдумування та формулювання теми, встановлення кола питань, які вона охоплює, виділення принципових питань.
- •2.Добір теоретичного та фактичного матеріалу (наукове опрацювання літератури, інформації, відібраної усним способом).
- •24.Характеристика жанрів приватного приватного діалогічного мовлення
- •25.Український мовленнєвий етикет.Види. Тональності спілкування.
- •26.Лексичні норми. Плеоназм і тафтологія
- •27.Лексика Української мови за походженням
- •28.Активна і пасивна лексика
- •29.Функціональна диференціація лексики укр мови
- •30. Професійна лексика
- •31. Термін у системі професійного мовлення.
- •32. Синоніми як засіб доречного вживання слів у професійному мовленні
- •33.Омоніми,уникнення помилок у їх використанні
- •34. Труднощі засвоєння паронімів
- •35.Фразеологія фахової мови
- •36. Українська лексикографія. Сучасні комп словники. Фахові словники.
- •36.Явище абревіації у фаховому мовленні.
- •38.Труднощі визначення роду іменника
- •39. Нормативність уживанняформ числа іменників.
- •40. Правопис відмінкових форм іменників чоловічого роду іі відміни в давальному відмінку, паралельні закінчення у д.В. Однини іменників чоловічого роду іі відміни
- •40.Форми кличного відмінку у звертаннях офіційного мовлення
- •41. Нормативність творення та вживання форм ступенів порівняння прикметників у фаховій мові
- •42. Помилки при творенні присвійних прикметників
- •43. Числівник. Розряди за значенням. Типові помилки у відмінюванні.
- •44. Поєднання числівника з іменником. Числівник у складі інших слів.
- •45. Займенник у фаховому мовленні
- •46. Словозміна дієслів
- •47. Уживання дієслів пасивного стану та неперехідних дієслів із постфіксом –ся
- •48. Помилки при творенні дієприкметників
- •49 Використання дієприслівників та безособових форм на на –но, - то у фаховому мовленні
- •50. Синтаксичні норми мови професійного спілкування
- •51. Порядок слів у реченні
- •52. Складні випадки керування
- •53.Координація присудка з підметом
- •54. Типові порушення норми при побудові ряду однорідних членів речення. Сполучники та прийменники при однорідних членах речення
- •1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.
- •55. Паралельні синтаксичні конструкції, умови їх взаємозаміни
33.Омоніми,уникнення помилок у їх використанні
Омоніми (від грец. homos – однаковий, onyma – ім’я) – це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії – наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного.
Джерелами омонімії є:
- випадковий збіг неспоріднених слів
- розпад багатозначного слова
- словотворчі процеси
- збіг абревіатури та вже наявного в мові слова
- збіг українського та іншомовного слова
- засвоєння з різних мов
Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту. Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Провокаційна близькість слів – однаковість (чи приблизна однаковість) звучання – створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу. Результатом досліджень явища російсько-української міжмовної омонімії став словник, який нараховує близько 2,5 тисяч омонімічних пар. Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому – з певною стилістичною метою. Науковий і офіційно-діловий вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.
Омоніми подають у тлумачних словниках в окремих словникових статтях як самостійні лексичні одиниці.
34. Труднощі засвоєння паронімів
Пароніми (грец. para – біля, поруч, оnума – ім’я) – слова, які дуже близькі за своїм звучанням, але різні за значенням і написанням. Саме ця близькість, незначна звукова різниця у мовленні спричиняє труднощі у засвоєнні і призводить до помилок. Паронімія – явище, поширене у всіх сферах мовної діяльності. Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префіксами або наявністю / відсутністю префіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення. Серед слів-паронімів, що відрізняються суфіксами є дуже багато прикметників. Знати їхні значення або й невеликі значеннєві відтінки важливо, тому що можна допустити помилку тоді, коли вони вступають у зв’язки з іншими словами, на рівні синтаксичних сполучень. Прикметники тут є важливим засобом уточнення інформації. Якщо орієнтуватися на широке розуміння паронімії, до таких паронімічних пар можна зарахувати й такі, у яких близькозвучність сумнівна, але частотність вживання у невластивому значенні велика, Якщо значення близькозвучних слів розмежовуються повністю, їх вважають повними паронімами. Однак є й такі, у яких процес розмежування за значенням не завершився, вони можуть навіть взаємно замінюватись, напр.: міфічний / міфологічний; заклик / поклик; виноградний / виноградовий; психологічний / психічний та ін. Неправильне вживання слів-паронімів у повсякденному мовленні призводить до непорозуміння, іноді створює комічний ефект (сплутування слів уява/уявлення, компанія/кампанія, плутати / путати; поява незрозумілих слів, замість фотогенічний – фотогігієнічний та ін.). Спорідненим з паронімією є явище парономазії – спеціальний стилістичний прийом, що передбачає навмисне зближення слів, які мають звукову подібність. Підібрані спеціально, такі слова стають засобом створення ритмозвукового образу, увиразнення, створення афоризму, каламбуру. Явище паронімії вимагає точного знання значень близькозвучних слів, можливостей сполучення з іншими словами та їх формами, лише тоді можна досягти адекватного їх вживання.