18. Класифікація маркетингу.

За об’єктом розрізняють маркетинг:

• орієнтований на продукт (послугу) (має на меті використання продукту чи послуги, як основного інструмента виробничо-збутової діяльності. Добрий товар продає себе сам.),

• на споживача (головне завдання— вивчення споживача, його побажань, пріоритетів, умов і чинників їх формування і розвитку, пропонування відповідних товарів чи послуг).

• змішаний (використовує підходи та інструментарій обох названих видів маркетингу, переважає в сучасній підприємницькій діяльності).

Залежно від сфери маркетингової діяльності розрізняють маркетинг товарів споживчого попиту (споживчий маркетинг), товарів виробничо-технічного призначення (маркетинг типу business to business) і торговельний (посередницький).

За змістом маркетингової діяльності та періоду, на який розробляється маркетингова політика підприємства, розрізняють стратегічний (більше ніж на п’ять років), тактичний (від двох до п’яти років) та оперативний маркетинг.

Залежно від міри диференціації маркетингової діяльності розрізняють масовий та диференційований (аж до індивідуального маркетингу) маркетинг.

За видами попиту розрізняють маркетинг конверсійний, стимулювальний, ремаркетинг, синхромаркетинг, розвивальний, підтримувальний, демаркетинг, маркетинг-реагування, маркетинг-протидія, персональний, інноваційний.

Залежно від основних об’єктів уваги, кінцевої мети і способів її досягнення розрізняють маркетинг виробничий, товарний, збутовий, управлінський і стратегічний. 

за рівнем координації маркетингових функцій на підприєм-стві розрізняють інтегрованийі неінтегрований

— залежно від мети маркетингової діяльності — комерційний  і некомерційний

— відповідно до широти охоплення — макромаркетинг і мікромаркетинг

— за видами продукції — маркетинг товарів, послуг, ідей, місць для забудови чи відпочинку, особистостей чи організацій;

— за методами зв’язку зі споживачами — прямий і опосередкований маркетинг, телевізійний, поштовий маркетинг за каталогами, а також телемаркетинг і сітьовий маркетинг.

19. Ринкова частка як показник ефективності маркетингової діяльності фірми.

Однією з базових цілей підприємства і водночас найважливішим показником ефективності маркетингової діяльності є підвищення ринкової частки фірми. Тому ряд маркетологів виділяє, як основні критерії оцінки ефективності маркетингової стратегії підприємства, два показника: ринкова частка підприємства і відносна ринкова частка підприємства.

Ринкова частка підприємства — це питома вага товарів підприємства в загальній місткості даного ринку збуту. Вона визначається як співвідношення обсягу збуту товарів фірми на ринку до загального обсягу продаж на цьому ринку (до місткості ринку) і подається у відсотках.

Ринкова частка підприємства визначається за формулою:

, де Qз.п. – обсяг збуту товарів підприємства на ринку; МР – місткість ринку.

Підприємство, як правило, діє в конкурентному середовищі. Тому важливе значення в стратегічному маркетингу має показник «відносна ринкова частка». Відносна ринкова частка фірми визначається як відношення ринкової частки фірми до ринкової частки найсильнішого ринкового конкурента.

Значення показника «відносна ринкова частка» полягає в тому, що він об'єктивніше, ніж показник ринкової частки, характеризує конкурентне становище підприємства на ринку.

Відносна ринкова частка підприємства визначається за формулою:

,де РЧнк  – ринкова частка найсильнішого конкурента.

Однак ефективність маркетингових стратегій неможливо оцінити одним узагальнюючим показником, оскільки при оцінці необхідно враховувати специфіку кожного рівня.