2.3. Засоби стимулювання самоосвіти вчителів

Зміст, форми, методи й умови стимулювання свідомої самоосвіти педагогічних працівників і вимоги до організації й керівництва самоосвітою учителя з боку адміністрації шкіл та методичних працівників досліджувалися в працях Ж.Л. Вітліна, В.Т. Кобури, В.М. Котляр, Н.В. Кузьміної, К.О. Нефедової, Є.К. Туркіної та інших.

Питання стимулювання самоосвіти фахівців під час навчання на курсах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів піднімали В.І. Бондар, Т.Г. Браже, С.Г. Вершиловський, І.П. Жерносек, М.Ю. Красовицький, В.І. Маслов, М.М. Поташник, Н.Г. Протасова, Є.А. Соколовська, П.В. Худоминський та інші науковці. Окрім того є багато робіт, присвячених дослідженню різноманітних рівнів готовності людини до певного способу дій. Їх називають по-різному: життєва позиція, спрямованість інтересів, ціннісна орієнтація, соціальна установка, домінуюча мотивація, суб'єктивний сенс, що надається діями та інше. Усе це стосується галузі диспозицій людини, які фіксовані освітою, соціальним досвідом та забезпечують сприйняття й оцінку умов діяльності, а також тенденції до дії за цих умов.

Л.М. Мітіна пропонує концептуальну модель професійного розвитку вчителя, яка включає інтегральні характеристики особистості: педагогічну спрямованість, педагогічну компетентність і емоційну гнучкість. Так, при досягненні певних результатів у педагогічній діяльності, вчитель ставить перед собою нові цілі, що фіксуватиме в карті професійного росту. Поради можуть надати керівники школи, голови шкільних методичних об'єднань, методисти та консультанти, практичні психологи. Під час проведення атестації педагог має можливість повідомити про досягнення або труднощі у самоосвіті. Це дозволяє визначити результативність самоосвіти, а також допомогти учителю у подоланні труднощів й забезпечити організацію подальшої науково-методичної підготовки з врахуванням рівня досягнутого, розробити індивідуальні самоосвітні програми з алгоритмом розв'язання творчих задач та засобами самоперевірки.

Ефективність самоосвіти педагогів залежить від характеру методичної служби в школі, перед якою стоять завдання створити педагогу умови для інтелектуального, соціального, і духовного розвитку, самореалізації особистості та досягти оптимальної реалізації впливу самоосвіти на розвиток особистості педагога.

Адміністрація навчального закладу спрямовує роботу на вирішення декількох проблем. Насамперед, слід приділити увагу здійсненню керівництва самоосвітньою діяльністю вчителів, дотримуючись нижчезазначених функцій заступників директора:

• аналітико-прогностична (здійснення діагностики і спонукання до самодіагностики професійної діяльності);

• планування (допомога у формуванні проблеми і очікуваних результатів);

• цільова (допомога у виборі форм реалізації програми самоосвіти);

• організаційно-координаційна (підбір літератури, консультації щодо розробки програми, організація показу успіхів);

• контрольно-оцінна (планування системи внутрішньошкільного контролю).

• регулятивно-корекційна (рефлексивна оцінка процесу і результатів, вихід на нову проблему);

• соціальна-психологічна (створення сприятливого мікроклімату, необхідного для продуктивної роботи вчителя; з метою стимулювання самоосвітньої діяльності педагогів систематично висвітлювати результати їх успіхів: випуск методичних бюлетенів, семінари з презентацій педагогічних новинок, публікації методичних знахідок, створення банку творчих доробок учителів).

По-друге, під час планування методичних об’єднань слід зважати на результати проведених моніторингів стану професійного рівня педагогів та брати до уваги пропозиції більшості членів методичного об’єднання. По-третє, необхідно вдосконалювати зміст та форми проведення методичних об’єднань, адаптуючи їх до запитів та потреб вчителів різних кваліфікаційних категорій.

Для заохочення педагогів до інноваційної діяльності треба дбати про:

• зовнішні стимули, пов’язані з матеріальним заохоченням;

• мотиви зовнішнього самоствердження (шляхом оцінки оточення);

• проведення об’єктивної атестації;

• мотиви особистісної самореалізації, які передбачають можливість особистісного росту;

• надання максимально широкої ініціативи без зайвої опіки та формалізму.

Розглянемо класифікацію методико-педагогічних заходів щодо стимулювання самоосвіти викладачів

І група - спрямована на підсилення практичного напряму самоосвіти:

• навчальні семінари на базі відкритих навчальних занять;

• вирішення проблемних педагогіко – дидактичних завдань;

• інструктивно – методичні консультації й наради;

• уроки – тренінги;

• співбесіди з викладачами.

ІІ група - спрямована на підсилення наукового напряму самоосвіти. До неї входять:

• психолого – педагогічні семінари;

• презентації педагогічних новинок;

• проблемні семінари;

• педагогічні читання.

ІІІ група - передбачає колективну творчість:

• круглий стіл;

• випуск методичного бюлетеня;

• творчі майстерні.

ІV група - заохочує вчителів до активної творчої діяльності включає:

• предметно – методичні тижні;

• узагальнення педагогічного досвіду;

• ділові ігри;

• конкурси професійної майстерності.

V група - сприяє оприлюдненню індивідуальних наробок. Це:

• публікація методичних знахідок;

• творчі звіти;

• майстер – клас.

Окрім того, ефективність процесу самоосвіти, багато в чому, залежить від диференційований підходу до роботи з різними категоріями вчителів на основі створення нової модульної системи в організації науково-методичних об’єднань, яка б знизила розрив між рівнями методичної майстерності вчителів.