9. Складові успіху управління організацією.

Успіхом називають досягнення заздалегідь сформульованих цілей.

Складові успіху:

• виживання (збереження існування)

• результативність (надання (створення) корисного для оточуючого світу продукту)

• продуктивність і ефективність (продуктивність вважають співвідношенням кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході; ефективність – відношення у грошовому виміру результату до витрат)

• реалізація прийнятих рішень ( за рахунок недостатньо впроваджених організаторських рішень в практику орг. втрач. у ефективності та результату)

10 .Взаємозв'язок цілей та ресурсів організацій. (Інтернет)

Усі складні організації мають загальні характеристики. Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому, щоб добитися успіху, організацією необхідно керувати.

Ресурси. В загальних рисах мета будь-якої організації вміщує перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, які використовуються організацією, — це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія та інформація.

Наприклад, організація "Мак Дональде" (виробництво і обслуговування).

Матеріали — м'ясо, картопля, булочки, папір.

Технологія — механізоване приготування їжі (кухонне обладнання).

Люди — управляючі ресторанами, бухгалтери, м'ясники, продавці на роздачі.

Інформація — звітність щодо реалізації, облік на складах, звіт щодо затрат на придбання продуктів для виготовлення продукції.

Цей приклад показує взаємозв'язок між цілями і ресурсами.

11. Особливості сучасних організацій (в порівнянні зі „старими").

Сучасні організації в порівнянні зі «старими» відрізняються:

• значним обсягом управління праці

• суттєві зміни в суч. Технології, поява стандартизації та уніфікації

• високі вимоги до профільної підготовки управлінських кадрів

• прийняття рішень на основі раціональних сучасних математичних методів та методів прогнозування: використання групових підходів та експертних оцінок.

12.Внесок школи наукового управління (ф. Тейлор та інші) в розвиток управлінської думки. (Інтернет)

Школа наукового управління (Ф.Тейлор, Г.Форд, Френк і Ліліан Гілбрейт, Г.Гантт). Теорії ґрунтувалися на механістичному розумінні людини, її місця в організації і сутності її діяльності та були спрямовані на вирішення проблем підвищення продуктивності праці шляхом удосконалення операцій ручної праці на основі її наукової організації

Концепцію наукового управління Ф. Тейлор сформулював як необхідність послідовної реалізації таких 4 кроків управління:

1) аналіз робочої ситуації (у будь - якій робочій ситуації можна виділити три основні елементи):

- загальне завдання

- робітники (виконавці)

- менеджер

2) аналіз змісту загального завдання:

- розподіл загального завдання на окремі задачі

- визначення вмінь та якостей, які

необхідні для їх виконання

- визначення необхідної кількості робітників

(виконавців)

3) підбір робітників для виконання окремих задач

4) продовження управління: встановлення

взаємозв’язків, координація та планування

діяльності всієї робочої групи

Принципи наукового управління за Ф.Тейлором:

1) розробка оптимальних методів виконання роботи на закладі наукового вивчення витрат часу, рухів, зусиль тощо;

2) чітке дотримання розроблених стандартів;

3) підбір, навчання й розстановка робітників на такі робочі місця, де вони будуть найкориснішими;

4) оплата за результатами праці (більші результати - більша оплата );

5) необхідність спеціалізації управлінської праці;

6) підтримування дружніх стосунків між робітниками та менеджерами.

13.Класична (адміністративна) школа, принципи управління за а. Файолем. (Інтернет)

1.Поділ робочих обов'язків. Спеціалізація сприяє зростанню виробництв" завдяки підвищенню продуктивності роботи працівників

2.Влада .Менеджери повинні мати право віддавати накази. Таке право надає їм влада. Однак паралельно з владою існує відповідальність. Там, де реалізується влада, зростає відповідальність

3.Дисципліна .Працівники мають виконувати правила, якими керується організація. Дисципліна є наслідком продуктивного керівництва, чіткого взаєморозуміння щодо правил організації та законних стягнень за порушення правил

4.Єдність керівництва .Кожен працівник має одержувати накази лише від одного керівника

5.Єдність спрямування .Кожен з видів організаційної діяльності, спрямованої на досягнення однієї й тієї самої цілі, має спрямовуватися одним менеджером з використанням одного плану

6.Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним .Інтереси будь-якого з працівників чи групи працівників не можуть переважати інтереси організації загалом

7.Винагорода .Працівники мають одержувати за свою праці гідну винагороду

8.Централізація. Централізація означає ступінь, до якого підлеглі беруть участь в ухваленні рішень. Питання централізації (делегування менеджерам) або децентралізації (делегування підлеглим) є питанням залежного співвідношення. Завдання полягає в тому, щоб знайти для кожної ситуації оптимальний ступінь централізації

9.Скалярний ланцюжок .Ієрархія влади від найвищого керівництва до найнижчих рівнів становить скалярний ланцюжок. Комунікація має проходити цим ланцюжком. Однак якщо просування ланцюжком спричиняє зволікання, то можна сформувати зустрічну комунікацію, яка інформуватиме адміністраторів

10. Порядок .Люди і матеріали мають перебувати в потрібний час у належному місці

11. Рівність. Менеджери мають ставитися до своїх підлеглих справедливо і доброзичливо

12. Стабільність складу персоналу .Висока плинність кадрів неефективна. Обов'язок менеджерів — забезпечити належне планування штатів і простежити за призначенням на вакантні посади належних осіб

13. Ініціатива .Працівники, які мають змогу виношувати і впроваджувати свої плани, працюватимуть на повну силу

14. Дух одностайності .Нормування духу однієї команди сприяє гармонії та єдності організації