Грошові доходи, грошові фонди, фінансові ресурси підприємств.
Грошові кошти на під-ві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. В подальшому вони інвестуються для забезпечення вир-чо-господарської діяльності, розширення та розвитку вир-ва.
ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ фін ресурсів під-в, представлених переважано у формі фондів грошових коштів: 1)завжди виражають відношення власності; 2)завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення; 3)їх формування й використання завжди має свою правову сторону і законодавчо регламентовоно.
ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ фін ресурсів під-в: ВЛАСНІ: статутний фонд; амортизаційні відрахування; валовий доход та прибуток; ЗАЛУЧЕНІ: позичковий капітал; бюджетні асигнування.
У
процесі діяльності на рахунки під-в
постійно надходять грошові кошти у
вигляді виручки. Вона, перш за все,
використовується на відшкодування
витрат. Після здійснюється відрахування
до амортизаційного фонду, який за своєю
економічною природою призначений для
простого відтворення основних фондів.
Залишкова частина – прибуток - у першу
чергу направляється на виплати до
бюджету. Решта розподіляється на цілі
накопичення і споживання.
Всі надходження під-ва утворюють грошові фонди під-ва.
Грошові фонди – частина грошових коштів, які мають цільове спрямування.
До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційних фонд.
Кошти підприємств використовують не тільки в фондовій формі. Так для використання п-твом коштів для виконання фін.зобовяз перед бюджетом, банками позабюджетними фондами використовуються кошти в не фондовій формі.
Фінансові ресурси п-тва – грошові нагромадження та доходи, які знаходяться в розпорядженні п-тва, створюються в процесі розподілу і перерозподілу виручки та прибутку, зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення,як процесу виробництва, так і інших суспільних потреб.
Джерелами формування фінансових ресурсів:
Власні(амортизаційні відтворення,статутний фонд, валовий дохід та прибуток)
Залучені(позичковий капітал,бюджетні асигнування)
Основи організації фінансів підприємств.
Під ОРГАНІЗАЦІЄЮ ФП розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економ цілей згідно з чинним законодавством. В основу організації ФП покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах: саморегулювання; самоокупності; самофінансування. Він передбачає фін незалежність під-в. Повна самостійність під-в не означає, однак, відсутності будь-яких правил їх поведінки, тобто під-ва приймають рішення самостійно, але в рамках чинного законодавства. Держава впливає на відносини господарюючих суб'єктів за допомогою економ методів: податкової, амортизаційної, валютної політик.
Принципи організації ФП повинні забезпечувати прийняття ефективних стратегічних і тактичних фін рішень. Вони - основа розроблення фін політика під-ва. ПРИНЦИПИ сучасної організації ФП: 1)плановості - відповідність об’єму продаж і витрат, інвестицій потребам ринку; 2)фінансове співвідношення термінів - мінімальна різницю в часі між отриманням і використанням коштів; 3)гнучкість (маневрування) – можливість маневру у випадку недоотримання плану; 4)мінімізація фінансових витрат – фінансування будь-яких витрат повинно забезпечуватись найдешевшим” способом; 5)Раціональність – вкладення капіталу в інвестиції при високій ефективністі та мінімальних ризиках; 6)Фінансова стійкість – забезпечення фін незалежності (дотримання критичної межі питомої ваги власного капіталу в загальній його величині (0.5) і платоспроможність під-ва. 7)матеріальна відповідальність 8)створення достатніх фінансових резервів
На організацію ФП впливають: сфера діяльності; галузева підпорядкованість; види діяльності (експорт, імпорт); організаційно-правова форма підприємницької діяльності.
Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до Господарського Кодексу та закону.
Організаційно-правова форма господарювання підприємств визначається Господарським кодексом України, який передбачає, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, утворені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Акціонерне товариство – це господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариство з додатковою відповідальністю – це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
Повне товариство – це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
Командитне товариство – це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
Основною формою господарювання у ринковій економіці є акціонерне товариство. З поміж решти товариств особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю.