127. Боротьба з ухиленням від сплати податків.

Обов'язок сплачувати податки є конституційним. Ст. 67 Конституції України встановлює обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Натомість ухилення від сплати податків, - це протиправні дії по зменшенню податкових зобов’язань, наслідками яких може бути відповідальність за порушення податкового законодавства.

Якщо дії платника податку призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, то вони караються поз­бавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна.

Таким чином, ухилення від сплати податків об'єднує будь-які дії щодо зменшення податкового навантаження, але кримінальна відповідальність наступає лише за вчинення злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ-навмисне ухилення від сплати податків, зборів, що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства (незалежно від форми власності) або будь-якою іншою особою, яка зобов'язана сплачувати зазначені податки, збори та обов'язкові платежі.

Для вирішення нагальних проблем економіки України щодо реформування податкової системи, яке має на меті детінізацію економіки, та забезпечення сталого економічного розвитку необхідно здійснити наступні кроки:

1) запровадження обмеженої кількості науково-обгрунтованих пільг щодо сплати основних бюджетоутворюючих податків — ПДВ, податку на прибуток підприємств;

2) запровадження диференціації ставок ПДВ та податку з доходів фізич-

них осіб з метою дотримання принципу рівності оподаткування;

3) поступове перенесення податкового навантаження зі сплати внесків до цільових фондів з юридичних осіб на фізичні, зменшуючи сукупну ставку для перших принаймні до 25%, а для других —збільшуючи не вище 20%

4) зниження ставки податку на прибуток підприємств з одночасним запровадь­женням податку на нерухомість і підвищенням акцизних ставок, що дозволить покрити дефіцит бюджету впродовж перших років реформи.

Також варто наголосити, що ефективним є проведення податкової реформи, яка передбачає зниження подат­кового тиску на економіку з розширенням бази оподаткування, у тому числі шляхом поступового запровадження податку на нерухомість (податку на багатство).

128. Сутність та форми перекладання податків.

Держава зобов´язана розширювати коло платників податків, що є одним з напрямів наповнення бюджету. Одним з методів такого розширення є перекладання податкових платежів з одних об´єктів на інші. Підприємство зі своєї сторони з метою зменшення податкового тягаря теж бажає перенести деякі податки або хоча б їх частину на іншого платника. Тому і постає проблема перекладання податків як одна із найважливіших проблем сьогодення.

В загальному вигляді перекладання податків є процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб’єктами оподаткування, які мають між собою господарські та економічні взаємовідносини. Суб´єкт оподаткування перекладає свої податкові обов´язки на іншого. За цих умов перекладання сплати податку може здійснюватися як на іншу юридичну, так і фізичну особу, чи звичайних громадян як споживачів продукції. Такому перекладанню податків сприяє держава через запровадження різних податків на споживання та непрямих податків. При цьому визначається як формальний платник податку, так і фактичний. Так, практично і фактично платником акцизного збору, податку на додану вартість та інших податків є кінцевий споживач — громадянин, хоча формально ці податки сплачує виробник, тобто юридична особа. Можливе перекладання податків і між юридичними особами, коли, наприклад, виробник підакцизного товару перекладає обов’язки сплати цього податку на торговельне підприємство, при цьому товар відпускається за ціною, нижчою на суму акцизного збору.

Економічна теорія перекладання податків має велике значення для всіх суб’єктів цього процесу.

По-перше. За допомогою перекладання податків відбувається більш повне дотримання принципу ефективності розподілу та рівня важливості податкового тягаря між платниками податку. Причому цей процес здійснюється без особливих суперечок між платниками податків і відбувається на добровільній основі.

По-друге, цей процес захоплює різні аспекти соціально-економічного життя суспільства, справляє суттєвий вплив на нього і проводиться в прихованій формі, яка особливо не афішується.

По-третє, рушійною силою перекладання податків є, перш за все, фіскальна політика держави і бажання суб’єкта сплати податку зменшити свій податковий тягар.

При вивченні теорії перекладання податків постають різні проблеми, до головних з яких відносяться:

• роль та місце державної податкової політики в цьому процесі;

• умови, які потрібні для здійснення цього процесу;

• суб’єкти проведення перекладання податків;

• сфера дії та широта охоплення цієї проблеми;

• вплив різних чинників на проведення перекладання та інше.

Два типи перекладання податків:

1. Пряме перекладання від продавця до споживача. Його сутність полягає в тому, що весь тягар податку здійснюється за рахунок споживача шляхом включення податку до ціни виробу.

2. Зворотне перекладання. Воно відбувається за умови, коли виробник знижує ціну виробу і таким чином бере зобов´язання зі сплати податку на себе.

Як правило, перекладання податків відбувається в сфері обігу головним чином за рахунок непрямих податків, або з тих, які формують собівартість продукту.

Перекладання податків може бути повним або частковим, залежно від того, яку мету має платник податку. Якщо виробник бажає просунути свій виріб на ринок, то він частково перекладає податок. Якщо виробник існує на цьому ринку або його сегменті, то він перекладає податок на споживача повністю.

Але в податках закладені й існують деякі протиріччя. Об´єктивно сплата податку приводить до зменшення загального доходу платника. При цьому кожен з них зацікавлений в зменшенні бази та сплати податку. З іншого боку, держава зацікавлена в отриманні податків в повному обсязі. Тому від того, як виконується фіскальна функція, залежить відношення платника податку до держави. А від того, як виконується економічна функція, залежить відношення держави до платника податку.