3.Представлення даних у вигляді таблиць, форм, звітів.

Таблиці. Це основна категорія обєктів у реляційній СУБД, оскільки вся інформація зберігається в базі даних у вигляді таблиць.Кожна таблиця скл. з записів (рядків) і з полів (стовпців). Робота з таблицею виконується в 2 основних режимах: у режимі конструктора і режимі таблиці.

Форми. Цей тип обєктів викор. в основному для зручного введення даних. Форма є ніби бланком, який потрібно заповнити. Заповнити такий бланк зможе навіть початківець. Позитивним є те, що форми запобігають безпосередньому внесенню змін у таблиці.

Звіти. Обєкти-звіти відображають дані так, що їх зручно переглядати. На основі звіту може бути створений документ, що буде роздрукований або включений у документ іншого додатка.

Білет 8

1. Оператори. Оператори обробки даних.

Оператор- закінчена синтаксично(граматично) та сементично(за змістом) конструкція процедурної мови програмування. Оператор у мові програмування – аналог реч. у натур. мові. Оператор обробки даних (модифікації) – оператор присвоєння (a:=1, b:=a+1).Оператори обробки даних (присвоєння), який дозволяє змінювати значення змінної. При використанні цього оператора треба пам’ятати важливі правила:

1. Тип змінної і тип результати повинен співпадати.

2. Усім змінним, які використаються треба заздалегідь присвоїти початкові значення.

2. Файлова система. Файли та каталоги. Робота з файлами.

Файлова система - визначальний спосіб організації, зберігання і іменування даних на носіях інформації. Вона визначає формат фізичного зберігання інформації, яку прийнято групувати у вигляді файлів. Конкретна файлова система визначає розмір імені файлу, максимальний можливий розмір файлу, набір атрибутів файлу.

Файл - концепція в обчислювальній техніці: суть, що дозволяє дістати доступ до якого-небудь ресурсу обчислювальної системи і що володіє рядом ознак

Каталог - суть у файловій системі, що спрощує організацію файлів. Типова файлова система містить велику кількість файлів, і директорії допомагають упорядкувати її шляхом їх угрупування.

Умовно можна виділити двох типів операцій з файлом - пов'язані з його відкриттям, і що виконуються без його відкриття. Операції першого типа зазвичай служать для читання/запису інформації або підготовки до запису/читання. Операції другого типа виконуються з файлом як з "об'єктом" файлової системи, в якому файл є найдрібнішою одиницею структуризації

3. Пошук інформації у базі даних за допомогою запитів.

Запит (англ. - query) – засіб добування з бази даних необхідної інформації.

Питання, сформоване для бази даних і є запит.

Застосовуються два типи запитів:

QBE - запит за зразком – засіб для пошуку необхідної інформації в базі даних. Такий вид запиту формується не спеціальною мовою, а шляхом заповнення бланка запиту у вікні Конструктора запитів.

SQL-запит – це запит, який складається з послідовності SQL-інструкцій. Ці інструкції задають команди, які потрібно виконати із вхідним набором даних для створення вихідного набору. Наприклад, програма MS Access усі запити будує на основі SQL – запитів - щоб подивитися їх, потрібно в активному вікні проектування запиту виконати команду Вид/SQL.

Існує кілька типів запитів:

на вибірку

на відновлення

на додавання

на видалення

перехрестний запит

створення таблиць

У програмі MS Access, запити можна створювати двома способами:

за допомогою Майстра запитів

за допомогою Конструктора запитів

При створенні запиту за допомогою Майстра запитів необхідно визначити:

• Поля в базі даних, по яких буде вестися пошук інформації

• Предмет пошуку

• Перелік полів у результаті виконання запиту

У вікні база даних необхідно вибрати вкладку «Запити» і двічі клацнути на піктограму «Створення запиту за допомогою Майстра.»

З'явиться вікно Створення простих запитів.

У вікні Майстра потрібно вибрати необхідну таблицю (таблицю-джерело) з опції «Таблиці і запити» і обрати поля даних.

Якщо запит формується на основі декількох таблиць, треба повторити дії для кожної таблиці-джерела.

Потім у вікні Майстра обираємо докладний або підсумковий звіт і клацаємо на кнопку Далі.

Після цього задається ім'я запиту і обирається один з варіантів подальших дій:

Відкрити запит для перегляду даних або Змінити макет запиту і натиснути кнопку «Готово».

У результаті ми одержимо готовий запит.

Процес створення запитів за допомогою Конструктора буде розглянутий у наступному уроці, тому що цей метод має більш широкі можливості.

Білет 9

1.Комп'ю́терна програ́ма — набір послідовних інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування та виконання обчислювальною машиною (комп'ютером), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у сирцевому або об'єктному кодах).

По іншому комп’ютерну програму визначають, як низку команд для комп'ютера, що становлять запис алгоритму однією з мов програмування.

Програма може записана у текстовому вигляді на мовах програмування, подана у графічному вигляді за допомогою блок-схем, занесена до пам’яті обчислювальної системи у вигляді електричних сигналів або збережена на носіях інформації у вигляді файлу.

Комп’ютерні програми, якщо їх не подано у вигляді послідовності машинних кодів системи команд процесора обчислювальної системи, необхідно попередньо перетворити в такі коди за допомогою компілятора, або виконати програму, використавши програмний інтерпретатор.

Функціональні категорії

Функціонально комп'ютерні програми поділяються на системні програмні засоби та прикладні програмні засоби. Основною системною програмою є операційна система, що пов’язуєкомп'ютерне обладнання з прикладними програмами. Призначення операційної системи — надати оточення, в якому прикладна програма виконується в зручний та ефективний манер. На додаток до операційної системи, до системних програмам також відносяться утиліти що допомагають керувати та налаштовувати комп’ютер. Програми, основною ціллю яких є підтримка або покращення роботи користувача, називаються прикладними. До прикладних програм також відносяться утиліти, що виконують прикладні функції, наприклад, упорядкування даних.

Програ́мне забезпе́чення — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення.

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відтворення інформації на екран та отримання її з клавіатури.

Програмне забезпечення та апаратне забезпечення (hardware) — це два комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.

2.Операці́йна систе́ма — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

Класифікація операційних систем.

Існує кілька схем класифікації операційних систем. Нижче наведена класифікація по деяких ознаках з погляду користувача.

Реалізація багатозадачності

По числу одночасно виконуваних завдань операційні системи можна розділити на два класи:

багатозадачні (Unix, OS/2, Windows);

однозадачні (наприклад, MS-DOS).

Багатозадачна ОС, вирішуючи проблеми розподілу ресурсів і конкуренції, повністю реалізує мультипрограмний режим відповідно до вимог роздягнула "Основні поняття, концепції ОС".

Багатозадачний режим, що втілює в собі ідею поділу часу, називається що витісняє (preemptive). Кожній програмі виділяється квант процесорного часу, після закінчення якого керування передається іншій програмі. Говорять, що перша програма буде витиснута. У режимі, що витісняє, працюють користувальницькі програми більшості комерційних ОС.

У деяких ОС (Windows 3.11, наприклад) користувальницька програма може монополізувати процесор, тобто працювати в режимі, що не витісняє. Як правило, у більшості систем не підлягає витисненню код властиво ОС. Відповідальні програми, зокрема завдання реального часу, також не витісняються. Більш докладно про це розказано в лекції, присвяченої плануванню роботи процесора.

По наведених прикладах можна судити про приблизність класифікації. Так, в ОС MS-DOS можна організувати запуск дочірнього завдання й наявність у пам'яті двох і більше завдань одночасно. Однак ця ОС традиційно вважається однозадачною, головним чином через відсутність захисних механізмів і комунікаційних можливостей.

Підтримка багатокористувацького режиму

По числу одночасно працюючих користувачів ОС можна розділити на:

однокористувацькі (MS-DOS, Windows 3.x);

багатокористувацькі (Windows NT, Unix).

Найбільш істотна відмінність між цими ОС полягає в наявності в багатокористувацьких системах механізмів захисту персональних даних кожного користувача.

Багатопроцесорна обробка

Аж до недавнього часу обчислювальні системи мали один центральний процесор. У результаті вимог до підвищення продуктивності з'явилися багатопроцесорні системи, що складаються із двох і більше процесорів загального призначення, що здійснюють паралельне виконання команд. Підтримка багатопроцесування є важливою властивістю ОС і приводить до ускладнення всіх алгоритмів керування ресурсами. Багатопроцесорна обробка реалізована в таких ОС, як Linux, Solaris, Windows NT, і ряді інших.

Багатопроцесорні ОС розділяють на симетричні й асиметричні. У симетричних ОС на кожному процесорі функціонує те саме ядро, і завдання може бути виконана на будь-якому процесорі, тобто обробка повністю децентралізована. При цьому кожному із процесорів доступна вся пам'ять.

В асиметричних ОС процесори нерівноправні. Звичайно існує головний процесор (master) і підлеглі (slave), завантаження й характер роботи яких визначає головний процесор.

Системи реального часу

У розряд багатозадачних ОС, поряд з пакетними системами й системами поділу часу, включаються також системи реального часу, що не згадувалися дотепер.

Вони використаються для керування різними технічними об'єктами або технологічними процесами. Такі системи характеризуються гранично припустимим часом реакції на зовнішню подію, протягом якого повинна бути виконана програма, що управляє об'єктом. Система повинна обробляти дані, що надходять, швидше, ніж вони можуть надходити, причому від декількох джерел одночасно.

Настільки тверді обмеження позначаються на архітектурі систем реального часу, наприклад, у них може бути відсутня віртуальна пам'ять, підтримка якої дає непередбачені затримки у виконанні програм.