3. Мета, завдання та етапи організації виробництва.

Мета організації виробництва – забезпечити виробництво потрібної кількості продукції, потрібної якості у визначені терміни з мінімальними витрати.

Основними завданнями, які вирішуються в процесі організації виробництва є наступні:

• Вивчення особливостей та уточнення характеристик продукту, прогнозування обсягів виробництва та збуту.

• Вивчення існуючих способів (технологій) виробництва, можливостей спеціалізації, кооперування та концентрації виробництва.

• Вибір технології, як головної складової виробничого процесу.

• Проектування виробничого процесу та виробничої структури підприємства.

• Вибір місця розміщення виробництва.

• Організація виробництва в просторі.

• Організація виробництва в часі.

• Організація та нормування праці.

• Забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами та енергією.

• Забезпечення контролю за якістю продукції.

• Здійснення поточного управління виробництвом та забезпечення його адаптивних властивостей.

• Організація переробки та утилізації відходів виробництва та використаної продукції.

Основні етапи процесу організації виробництва:

• формулювання організаційної мети;

• визначення комплексу робіт і виконавців для досягнення мети (організаційне упорядкування процесу організації виробництва);

• дослідження стану організації;

• розробка варіантів організаційної концепції і вибір оптимального;

• розробка проекту організації виробництва;

• реалізація організаційного проекту.

Якщо виробництво ми розглядаємо як систему, то для організації виробництва та забезпечення його ефективного функціонування необхідно вирішити блок наступних завдань:

1. Проектування системи – виділення оптимального числа елементів системи, визначення їхніх функцій та взаємозв’язків між ними.

2. Побудова системи – формування складових елементів системи та організація взаємозв’язків між ними.

3. Забезпечення функціонування та відтворення системи – виконання складовими елементами системи покладених на них функцій через взаємодію між ними та із зовнішнім середовищем.

4. Удосконалення системи – здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності досягнення цілей, яким підпорядкована робота системи.

4. Принципи, форми та закони організації виробництва.

Основними принципами організації виробничого процесу є принципи: диференціації; спеціалізації; ритмічності; безперервності; пропорціональності; прямопотоковості; паралельності.

Принцип диференціації – передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми.

Принцип спеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, які здійснюються у кожному виробничому підрозділі, а також скорочення номенклатури вироблюваної в них продукції.

Принцип ритмічності – полягає у забезпеченні рівномірності протікання виробничого процесу в часі, в результаті чого за однакові проміжки часу виробляється однакова, або однаково зростаюча кількість продукції.

Принцип безперервності полягає в тому, що кожна наступна операція виробничого процесу повинна починатися одразу після закінчення попередньої.

Принцип пропорціональності полягає у забезпеченні однакової пропускної здатності різних робочих місць одного процесу.

Прямопотоковість виробництва – принцип організації потокового ви­робництва, згідно з яким просто­рове розміщення устаткування за­безпечує найкоротший шлях про­ходження предметів праці між усі­ма стадіями виробничого процесу без зустрічних та зворотних рухів матеріальних потоків.

Принцип паралельності полягає у забезпеченні суміщення операцій і процесів у часі.

Основними формами організації виробництва є: кооперування, комбінування, спеціалізація та концентрація виробництва.

Кооперування виробництва – форма організації виробництва, яка полягає в організації постійних ви­робничих зв'язків між підприємствами щодо постачання виробів та матеріалів, необхідних для виготовлення продукції.

Комбінування виробництва – форма організації виробництва, яка полягає в поєднанні на одному під­приємстві різних видів виробницт­ва.

Спеціалізація виробництва ) – форма організації виробництва, що полягає у виготовленні продукції обмеженої та стабільної номенк­латури або в однотипності техно­логії.

Концентрація виробництва – форма організації виробництва, що полягає у зосередженні виробницт­ва окремих видів продукції на од­ному або обмеженій кількості під­приємств

Основними законами організації виробництва є наступні:

1. Закон адаптації – організовувати виробництво таким чином, щоб воно було у найменшій мірі чутливе до подразників зовнішнього середовища, як умови забезпечення життєздатності підприємства за зміни зовнішніх умов.

2. Закон пріоритету – виділяти та забезпечувати вирішення, насамперед, ключових питань.

3. Закон корисного ефекту – діяти з позицій вигоди і оцінювати результати функціонування системи з точки зору реальності та віддачі.

4. Закон "золотої серединки" – формувати правильні пропорції та оптимальні співвідношення між принципами організації. Тобто керуватися законами і принципам у розумній мірі.

2. Підприємство як виробнича система

5. Функціональні підсистеми підприємства.

6. Виробничий процес, його структура та класифікація.

7. Виробнича структура підприємства.

8. Види виробничої структури підприємства.

9. Фактори, що визначають структуру підприємства.

5. Функціональні підсистеми підприємства

Підприємство, як виробнича система складається з трьох функціональних підсистем: переробної підсистеми, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю.

• Переробна підсистема виконує функцію перетворення вхідних ресурсів (предмети і засоби праці, праця, капітал, інформація) на потрібну продукцію (роботи, послуги).

Під час перероблення ресурсів відбувається зміна їх форми, внутрішніх властивостей, місць розташування, додається вартість живої та уречевленої праці.

На виході можуть бути як позитивні (продукція належної якості у потрібній кількості, прибутки) так і негативні (продукція не відповідної якості, забруднення навколишнього середовища, збитки) результати.

Усі перетворення у переробній підсистемі здійснюються у відповідності з прийнятою технологією.

• Підсистема забезпечення виконує функцію забезпечення безперебійної роботи переробної системи. Вона складається з наступних підсистем:

• підсистема підготовки виробництва – охоплює ви­конання всього обсягу робіт з проектування, впровадження нових та вдосконалення освоєних конструк­цій машин і технологічних проце­сів

• підсистема технічного обслуговування – забезпечує виготовлення робочого і вимірювального інструменту та оснащення, проведення ремонтних робіт та модернізацію устаткування, виконання транспортних та складських операцій;

• підсистема ресурсного забезпечення – забезпечує виробничий процес предметами та засобами праці, енергією, інформацією та кадрами.

• Підсистема планування і контролю здійснює збір, нагромадження та переробку внутрішньої та зовнішньої інформації, прийняття ефективних рішень щодо адаптації виробничої системи до впливу змінних факторів.