6. Виробничий процес, його структура та класифікація

Виробничий процес – систематичне та цілеспрямовані змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із зада­ною програмою.

Процес виробництва на підприємстві складається з основних, допоміжних та обслуговуючих процесів.

Основні процеси – це процеси, які перетворюють сировину і матеріали на готову продукцію, на випуску якої спеціалізується дане підприємство.

При їх виконанні змінюються форма і розміри предметів праці, їхня внутрішня структура, вигляд і якісна характеристика матеріалів тощо.

Це відбувається не тільки під впливом праці, а й природних процесів. Вони проходять під дією сил природи без участі праці людини, але під її контролем (природна сушка деревини, застигання металу).

Основні процеси у свою чергу можуть розподілятися на стадії чи фази до яких відносяться:

• у машинобудуванні: заготівельна, обробна, складальна;

• у текстильній промисловості: прядіння, ткацтво, обробка;

• у металургії: доменне, мартенівське і прокатне виробництво.

Кожна стадія (фаза) складається з часткових процесів, які характеризуються певною завершеністю етапу виробництва продукції.

Допоміжні процеси – процеси, які забезпечують безперебійне проходження основних виробничих процесів. Отримана таким чином продукція використовується на підприємстві для обслуговування основного виробництва.

Допоміжні процеси покликані:

• забезпечити основні процеси необхідним технологічним оснащенням;

• забезпечити проведення ремонтів технологічного обладнання, виготовлення нестандартного устаткування тощо.

Обслуговуючі процеси – вирішують завдання обслуговування основного і допоміжних процесів. Сюди належать:

• складські операції;

• між- і внутрішньо цехові транспортні операції;

• технічний контроль якості продукції тощо.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є виробнича операція.

Виробнича операція – частина виробничого процесу з чіт­ко визначеними метою та резуль­татом, яка виконується за допомо­гою відповідного устаткування пев­ним складом виконавців або без участі людини.

Виробничі операції поділя­ються на технологічні (основні), обслуговуючі, допоміжні та підготовчі.

За характером проходжен­ня в часі виробничі процеси поділяють­ся на циклічні та нециклічні.

За характером руху пред­метів праці в часі процеси поділяються на безперервні, напівбезперерені, диск­ретні.

За ступенем можливості безпосереднього спостереження за ходом виробничих процесів вони поділяються на закриті, відкриті та напівзакриті.

За характером виробництва розрізняють прості і складні виробничі процеси.

Простий процес - виготовлення окремої деталі чи процеси із кількох послідовно виконуваних операцій. Оброблені деталі обов’язково мають технологічну подібність.

Складні – це процеси, які складаються з послідовно і паралельно виконуваних операцій.

Крім того, класифікація виробничих процесів здійснюється за рядом інших ознак:

• залежно від характеру технологічних операцій – заготівельний, оброблювальний, складальний;

• за ступенем автоматизації – ручний, механізований, автоматизований, автоматичний.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес.

Технологічний процес – частина виробничого процесу яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмету праці.

Технологічний процес складається з технологічних операцій. Технологічна операція – закінчена частина технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці.

У свою чергу технологічна операція теж може поділятися на окремі частини. Так, наприклад, при механічній обробці металів елементами операції є: установлення, технологічний перехід, допоміжний перехід, робочий хід, допоміжний хід, позиція.

Технологічний процес може стосуватися виробу, його складової частини чи методів оброблення, формоутворення і складання.

Технологічний метод – сукупність правил, які визначають послідовність і зміст дій при виконанні формоутворення, обробки чи складання, переміщення, включаючи технічний контроль, випробування в технологічному процесі виготовлення чи ремонту, установлених безвідносно щодо найменування, типорозміру чи виконанню виробу.

Формоутворення – виготовлення заготовки чи виробу із рідких, порошкових чи волокнистих матеріалів.

Обробка – дії, спрямовані на зміну властивостей предмета праці при виконанні технологічного процесу.

Методи формоутворення та обробки: лиття, формування, спікання, обробка тиском, ковка, штампування, гальванопластика, поверхневе пластичне деформування, механічна обробка (чорнова, чистова), термічна обробка, електрофізична обробка, слюсарна обробка, обробка тиском, розкрій матеріалу тощо.

Складання – утворення з’єднання складових частин виробу.

Методи складання: монтаж, склеювання, зварювання, спаювання, ...