Умови праці та фактори їх формування
Умови праці – це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.
Рис.1 Класифікація умов праці.
Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).
Діяльність, спрямована на поліпшення умов праці передбачає вивчення та усунення факторів, які їх погіршують.
Відповідно до рекомендацій МОП, на працездатність людини в процесі виробництва впливають наступні фактори: фізичне зусилля; нервове напруження; робоче положення; монотонність роботи; температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні; забруднення повітря; виробничий шум; вібрація, обертання, поштовхи; освітленість у робочій зоні.
На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін.
Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.
Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.
Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Суть нормування праці
Нормування праці — це вид управлінської діяльності, спрямований на встановлення міри та якості праці, необхідної для отримання певного результату.
Мета нормування праці - на основі удосконалення організації праці, скоротити затрати праці на випуск продукції та підвищити її продуктивність.
Норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності – встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:
1) справний стан машин, верстатів і пристроїв;
2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх вчасне подання;
3) вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;
4) своєчасне забезпечення технічною документацією;
5) здорові та безпечні умови праці.
Затрати робочого часу та їх класифікація
Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.
Структура змінного робочого часу (Тзр) являє собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу.
Час роботи (Тр) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн).
До непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.
Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу, а також обслуговування робочого місця.
Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як: одержання змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.
Оперативна робота — це безпосереднє виконання змінного завдання. Час. витрачений на неї (Топ), складається з часу виконання основних прийомів (То) і допоміжних (Тд).
Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійснює перетворення предметів праці.
Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для оброблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов'язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.
Час обслуговування робочого місця (Тоб) складається з часу організаційного обслуговування (Торг) та часу технічного обслуговування (Ттех).
Час організаційного обслуговування використовується для огляду робочого місця та його впорядкування, розкладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкінці її, чищення та змащування обладнання.
Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зокрема підналадка обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.
Перерви поділяють на регламентовані та нерегламентовані.
Час регламентованих перерв є об’єктивно необхідним і заздалегідь передбачуваним. Сюди входять час перерв із організаційно-технологічних причин і час перерв на відпочинок і особисті потреби.
Час нерегламентованих перерв включає час перерв, що спричинені порушенням нормального перебігу виробничого процесу, час перерв, спричинених порушенням трудової дисципліни, час відпусток із дозволу адміністрації і т.п.
При встановленні норм затрат праці визначається штучно-калькуляційний час ( tШК ),
t ШК = tш + tпзп/n = tо + tд + tоб + tвоп + tнп + tпз
де tш — штучний час;
tпзп — підготовчо-завершальний час на партію деталей;
tо — основний час;
tд — допоміжний час;
tоб — час обслуговування робочого місця;
tвоп — час на відпочинок та особисті потреби;
tнп — час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;
tпз — підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.